| Про книгу | |
| Видавництво, місто | Наш формат, К. |
| Рік видання | 2018 |
| Кількість сторінок | 376 |
| Обкладинка | тверд |
-
809грн.
Схожі товари
Политическая коммуникация. Ключевые концепты
Книга Даррена Дж. Лиллекера "Политическая коммуникация" представляет собой систематическое описание основных концептов, теорий и видов деятельности, связанных с политической коммуникацией. Автор приводит более 50 концептов с их подробным объяснением, историей появления, исследования и сферами применения. Политическая коммуникация - это своеобразный вид политических отношений, без которого невозможна динамика современного политического процесса. Значение ее недооценить невозможно, поскольку люди, как известно, способны оценивать действия, в том числе и политические, лишь при наличии определенного объема знаний и информации. Его и должна обеспечивать политическая коммуникация. Всем этим и многим другим вопросам посвящена эта книга. Написана она в удобной форме словаря-глоссария, снабжена полезным иллюстративным материалом, перекрестными ссылками, что обеспечивает легкость использования. Книга будет, безусловно, полезна как для студентов, изучающих политическую коммуникацию, так и для специалистов в этой сфере...
Мережі і мережні війни. Майбутнє терору, злочинності та бойових дій
У колективній монографії за редакцією провідних американських фахівців із питань оборони і національної безпеки Джона Арквілли та Девіда Ронфельдта розглядаються актуальні проблеми мережних організацій, загрози та позитивні можливості, пов’язані з їх піднесенням. Розділи цього дослідження ґрунтуються на широкому фактичному матеріалі новітньої історії. Автори також подають теоретичні узагальнення та практичні рекомендації щодо нових форм соціального конфлікту.Книжка передусім буде цікавою для аналітиків в академічних установах та дослідницьких організаціях, які займаються проблемами інформаційної революції та її впливу на природу конфлікту, фахівців із національної безпеки та оборони, студентів, аспірантів та викладачів соціологічних, політичних та філософських спеціальностей...
Цивілізація. Як захід став успішним
За книжкою «Цивілізація», яка стала бестселером New York Times, знято серію телепрограм на BBC. Журнал Time визнав її автора одним із найвпливовіших людей світу.ТематикаІсторія, культура, політика, економіка, цивілізації, Захід.Про книжкуНіл Ферґюсон зауважує: «Ще на початку XV століття сама лише думка про те, що наступні п’ять століть Захід буде домінувати над рештою світу, здалася б дуже дивною. А втім, це сталося». І нині могутність Заходу вражає навіть найбагатшу уяву... То чому ж так трапилося? Чому Європа, що на 1500-й рік поступалася Сходу за багатьма показниками — економічними, технологічними, демографічними, — зуміла різко рвонути уперед і досягти безперечного світового панування? Які складові успіху західної цивілізації? Саме ці дражливі питання украй сміливо, часом навіть зухвало, а проте надзвичайно захопливо висвітлює Ніл Ферґюсон.Для кого книжкаДля усіх, хто цікавиться історією, політикою, економікою.Чому ця книжкаАвтор бачить проблему сучасного покоління у фрагментарному знанні минулого, тому пропонує цілісну історію світу. Він описує, як конкуренція, розвиток науки і медицини, масове споживання та етика праці допомогли Заходу розширити багатства, вплив та владу. А також розмірковує, до чого може призвести «запозичення» західних норм іншими країнами і чи довго Захід триматиме лідерські позиції у світі.Про автораНіл Ферґюсон — видатний британський історик, журналіст, професор Гарварду, старший науковий співробітник Оксфорду і Стенфорду. Автор 14-ти книжок, зокрема бестселерів «Піднесення грошей» та «Імперія», редактор у Bloomberg Television, оглядач Newsweek.Відгуки про книжку«Неперевершена історія ідей, винайдених на Заході».The Economist«Ця книжка — надзвичайно полемічна і своєчасна. Ферґюсон з притаманною йому проникливістю береться до справи, не забуваючи про вишуканість стилю. Він закінчує тезою про те, що для Заходу найбільша загроза — не Китай, а сам Захід: виплекана власним невіглаством боязливість, дурисвітство, породжене нерозумінням власної спадщини. Ферґюсон має рацію, але доводить, що все ще можна виправити».The Financial Times«Ферґюсон провадить сміливий аналіз шістсотлітнього пласту світової історії. В його устах урок історії стає яскравим, переконливим, змістовним і зрозумілим».KirkusЦитатиПро значення історіїМинуле — це наше єдине надійне джерело знань про плинне сьогодення і безліч майбутніх попереду, лише одному з яких належить відбутися. Історія — це не вивчення минулого, це вивчення самого часу.Про роль подорожей в АфрикуДа Ґама вирушив у подорож 8 липня 1497 року. Коли через чотири місяці він зі своїми португальськими побратимами обігнув мис Доброї Надії на південному краю Африки, перед ними не поставало питання, яких екзотичних тварин слід привезти для короля [як цього хотів китайський імператор]. Вони хотіли знати, чи пощастить їм у тому, в чому інші зазнали невдачі — у відкритті нового маршруту завезення прянощів. Вони прагнули торгівлі, а не данини.Про відмінності у зростіСередній зріст англійських в’язнів у XVIII столітті досягав 170 сантиметрів. Середній зріст японських вояків у той же період не перевищував 158 сантиметрів91. У час, коли Схід впритул зіткнувся із Заходом, вони вже не могли подивитися один одному в очі як рівні.Про відмінності в європейській колонізації АмерикиЦі два кораблі [з Іспанії та з Англії] символізують історію двох Америк. На одному — конкістадори, на іншому — наймані слуги. На одному кораблі мріяли про миттєвий грабунок і цілі гори золота майя. На іншому знали, що попереду на них чекають роки важкої праці, але винагородою за неї стане найпривабливіша в світі власність: найперше — землі Північної Америки, а крім того — участь у законотворенні. Справжня власність та представництво — ось що було північноамериканською мрією.Про азійську імперіюЗ правильними інститутами й технологіями, не кажучи вже про правильний одяг, азійська імперія могла перемогти будь-яку європейську країну. Один економічний прогностик ще 1910 року передрікав, що до кінця століття Японія обжене навіть Британію, що вона й зробила: 1980 року японський ВВП на душу населення вперше перевищив британський. Хоч як сумно, з 1910 по 1980 рік британські темпи ВВП залишилися незмінними...