Книга раскрывает наиболее важные направления в развитии политической мысли XX - начала XXI в. Знакомство с основными "школами" и направлениями политической теории автор осуществляет через наиболее ярких и значимых политических мыслителей.
Современный марксизм представлен такими мыслителями, как Антонио Грамши и Никос Пуланзас, бихевиорализм - Гарольд Лассуэлл, постструктурализм - Мишель Фуко, постмодернизм - Фредерик Джемесон и Жан Бодрийяр, и другими.
В основу книги положен учебный курс, который на протяжении нескольких лет читается на факультете политологии МГИМО.
Курс лекций "Современные политические теории" рассчитан на студентов и аспирантов, специализирующихся в области политологии, а также всех, кто интересуется современными дискуссиями в области теории политики.
| Про книгу | |
| Видавництво, місто | РОССПЭН, М. |
| Рік видання | 2007 |
| Кількість сторінок | 464 |
| Обкладинка | тверд |
-
1.799грн.
Схожі товари
Безопасность, территория, население
Книга представляет собой публикацию лекций Мишеля Фуко, прочитанных им в Коллеж де Франс в 1977-1978 учебном году. Эти лекции следует рассматривать как составную часть диптиха вместе с прочитанным позже курсом "Рождение биополитики". Центральным понятием лекционных курсов является понятие биополитики, введенное Фуко еще в 1976 г. Оба курса нацелены проследить генезис этой "власти над жизнью", в возникновении которой автор видит одно из главных событий в истории человечества, поскольку само это понятие и соответствующие ему практики произвели наиболее радикальные перемены в способе человеческого существования. Конечная цель этих перемен - появление человека homo oeconomicus, "гражданского общества" и соответствующей им либеральной модели управления. Либеральное управление парадоксальным образом сочетает в себе принцип самоограничения власти и постоянное правительственное вмешательство с целью произвести, приумножить и гарантировать те свободы, в которых нуждается либеральная система. Издание адресовано философам, историкам, экономистам и всем, кто интересуется современным состоянием западноевропейской мысли...
Ориентализм: Западные концепции Востока.
Злая, но основополагающая для входа в мир Ближнего Востока книга, которая не оставляет места традиционным европейским представления о регионе. Американец арабского происхождения Эдвард Вади Саид жил между двух миров и поэтому смог увидеть, как искажаются представления о культуре и истории ислама в политическом сознании западной цивилизации. «Ориентализм» рассказывает о том, как создавалась культура господства и миф о пустынном Востоке, неспособном к развитию. Работа Саида кардинально меняет оптику зрения на ситуацию, которая погрязла в порочном кругу ненависти и насилия.Работа посвящена истории познания и освоения европейцами культуры арабского Востока, насчитывающей немало ярких страниц - от первых контактов с диковинами и богатством Востока, до формирования систематической научной традиции изучения культур Востока, которая подкрепляется мощной политической и экономической практикой колониального освоения Востока со стороны ведущих европейских империй. Эту традицию Саид и называл ориентализмом, имея в виду при этом не просто наименование академической дисциплины, но и особый подход к предмету изучения, воплощенный в позиции одной цивилизации (европейской) по отношению к другой (арабско-исламской). Автор представляет ориентализм как сложную и многоуровневую систему репрезентаций Востока со стороны Запада, которая включает в себя помимо академического компонента - исследования и комментирования классических текстов - определенное представление о сути "восточного человека", воплощенное в практике имперской колониальной экспансии и реализующееся в политических и экономических структурах. У американцев Восток не вызывает такого чувства, поскольку для них Восток прежде всего ассоциируется с Дальним Востоком (преимущественно с Китаем и Японией). В отличие от американцев французы и англичане — в меньшей степени немцы, русские, испанцы, португальцы, итальянцы и швейцарцы — имеют давнюю традицию ориентализма, определенного способа общения с Востоком, основанном на особом месте Востока в опыте Западной Европы.СОДЕРЖАНИЕВведение.Масштаб Ориентализма.Познавая Восток.Имагинативная география и ее репрезентации: ориентализация Востока.Проекты.Кризисы.Ориентализм структурирует и переструктурирует.Заново проведенные границы, переопределенные темы, секуляризованная религия.Сильвестр де Саси и Эрнест Ренан: рациональная антропология и филологическая лаборатория.Пребывание на Востоке и наука: требования лексикографии и воображения.Паломники и паломничества, англичане и французы.Ориентализм сегодня.Ориентализм скрытый и явный.Стиль, экспертный опыт, видение: всемирный характер ориентализма.Современный англо-французский ориентализм в полном цвету.Последняя фаза.Послесловие к изданию 1995 года.Примечания.Константин Крылов. Итоги Саида: жизнь и книга...
Капітал у XXI столітті
Кому буде належати світ наприкінці XXI століття? Чи правий був Карл Маркс, обіцяючи неминучу загибель капіталізму? Як суспільство і держава повинні реагувати на зростаючу прірву між багатими і бідними? На ці та інші питання французький економіст, автор світового бестселера Тома Пікетті дає вичерпні відповіді у цій книзі.Автор жодним чином не претендує на беззаперечність своїх ідей. На прикладі Європи і США він розглядає концепції розвитку капіталу від ХVІІІ століття й до сьогодні, усі свої ідеї підкріплює ретельно розробленими таблицями, елементарними та усім зрозумілими формулами, навіть прикладами з класичного та сучасного мистецтва.Книга Пікетті розширює і поглиблює наші знання про такий складний організм як капітал, що по-своєму росте, розвивається, переживає кризи та депресії, відновлюється і набуває нових форм.Томас Пікеттi — висхідна зірка не тільки французької, але й світової економічної науки. До своїх сорока трьох років він встиг досягти помітних успіхів: у 2002 році він був визнаний кращим молодим економістом Франції, в 2005 році став директором Паризької школи економіки, де двома роками пізніше перейшов на посаду професора,а в 2012 році був включений американським журналом «Foreign Policy» в список ста найвпливовіших інтелектуалів світу.Однак найбільшим його успіхом став монументальна праця під назвою«Капітал в XXI столітті", опублікований у Франції в 2013 році і вийшов в англійському перекладі навесні 2014 року. Книга миттєво стала бестселером — не тільки на батьківщині автора, а й за її межами: навіть у Сполучених Штатах, де до перекладної літератури ставляться досить скептично, вона впродовж декількох тижнів займала перші рядки в провідних книжкових рейтингах.У чому причина такої популярності цього дослідження? Пiкеттi запропонував новий погляд на проблему, яка в останні десятиліття звертає на себе все більше уваги і якій сам він займався добрі півтора десятка років — проблему нерівності. Проаналізувавши величезний масив інформації, французький економіст виявив таку закономірність. За інших рівних, швидке економічне зростання зменшує роль капіталу і його концентрацію в приватних руках і призводить до скорочення нерівності, в той час як уповільнення зростання має наслідком зростання значення капіталу і збільшення нерівності. В історичній ретроспективі - а книга Пiкеттi охоплює величезний період від початку XVIII століття до наших днів — зростання впливу капіталу переривався лише у двадцятому сторіччі як наслідок двох світових воєн і кейнсіанської політики Славного тридцятиліття (1945-1975).Сьогодні світ повертається до тієї моделі, яка домінувала в XIX столітті, а саме, до збільшення концентрації капіталу і до зростання його прибутковості на тлі повільного економічного зростання і стагнації заробітків більшості населення. Іншими словами, світ повернувся до ситуації, коли нерівність неухильно збільшується, що може призвести до тяжких соціальних і політичних наслідків.Втім, на відміну від Карла Маркса, з яким Пiкеттi часто порівнюють,француз не обмежується однією лише похмурої констатацією сформованого положення і не пророкує крах капіталістичної системи. Він пропонує заходи, насамперед фіскального характеру, які могли б призупинити несприятливі тенденції і навіть звернути їх назад. Наскільки його рекомендації здійсненні, покаже час, проте вже зараз заслуга французького вченого очевидна: як влучно зауважив американський економіст Пол Кругман, лауреат нобелівської премії з економіки, «Пикетт змінив наше розуміння економіки … Ми ніколи не зможемо міркувати про багатство і нерівність так, як завжди»...