Фигура Лазаря Моисеевича Кагановича (1893-1991) до сих пор остается загадкой для исследователей. Самоучка из-за «черты оседлости» в годы советской власти вознесся к ее вершинам, на протяжении нескольких десятилетий входил в состав сталинского Политбюро, возглавлял промышленность и транспорт Советского Союза. Его называли «железным наркомом», «лучшим учеником Сталина», ему поручали самые ответственные задания. Уйдя из большой политики после смерти Сталина, Каганович дожил до перестройки. Его имя стало вновь упоминаться в печати на этот раз как одного из главных виновников репрессий, беспринципного бюрократа и карьериста. Каганович молчал. Он избегал журналистов, жил очень замкнуто, и лишь после его смерти стало известно, что до последнего дня он не прекращал работу над воспоминаниями, в которых описал всю свою долгую жизнь.
| Про книгу | |
| Видавництво, місто | Вагриус, М. |
| Рік видання | 1996 |
| Кількість сторінок | 574 |
| Обкладинка | тверд |
-
1.199грн.
Схожі товари
Из стабильности в кризис: Исследования и публицистика социолога в СССР, Украине и США.
Как измерить и выразить числом уровень и характер сплоченности коллектива, объем используемой руководителем власти, уровень авторитета и степень приемлемости руководителя для коллектива? Работы, вошедшие в книгу, опубликованы в 1975-2003 гг. Содержание: Стабильность, теряющая управление (Сплоченность коллектива и ее измерение. Измерение объема используемой руководителем власти. Социальная организация больших производственных систем. Социальные процессы в больших производственных системах. Социальное управление производственным коллективом. Социально-психологический климат (СПК) коллектива предприятия. Социальная зрелость личности и коллектива). Политический кризис и повседневность (Действующие лица пьесы под названием "Перестройка". Противоречия демократизации управления. Работающие женщины в кризисном обществе: социальный портрет группы. Русские в независимой Украине: социальное самочувствие и перспективы). Кризис общества и эмигрирующая личность (Организация труда и ответственность личности. От кризиса общества к кризису труда. Русская мафия в США: миф и реальность. Иммиграция в США: "русская" и иная)...
Червоний голод. Війна Сталіна проти України
У книзі «Червоний голод. Війна Сталіна проти України» (Премія Фундації Омеляна й Тетяни Антоновичів, 2017, Премія Лайонела Гелбера, Премія Даффа Купера, 2018) Енн Епплбом висвітлює історію Голоду 1932-1933 років та події, що цьому передували.На основі архівних документів, щоденників, усних свідчень, мемуарів, досліджень українських та зарубіжних науковців авторка доводить, що штучний голод в радянській Україні та репресії проти української інтелігенції на початку 1930-х стали складовими єдиного наміру Сталіна та його поплічників. Більшовицькі лідери добре пам'ятали, як майже втратили Україну в 1917 1920 роках. Коли з масовими виступами українських селян проти колективізації ця загроза виникла знову, комуністична влада вдалася до політики творення голоду, яка забрала життя майже чотирьох мільйонів людей.Проте, як зазначає Епплбом, в історичній перспективі Сталін програв війну проти України, котра врешті виборола незалежність. І хоча «Червоний голод» написано не у відповідь на сучасні події, розуміння причин, механізму та наслідків Голодомору можуть багато чого прояснити в нинішніх українсько-російських відносинах і трактуваннях спільного радянського минулого.ПРО АВТОРАЕнн Епплбом — історик, письменниця і журналістка єврейського походження. Редактор «The Economist» і член видавничої ради «The Washington Post»..