В книге известного французского философа Бруно Латура развивается оригинальный проект «экспериментальной метафизики».
Ее главной целью является выработка новой концепции политической экологии, которая позволила бы совместить научные практики с демократическим процессом принятия решений, что требует одновременного пересмотра трех фундаментальных для западной философии понятий логоса, фюсиса и полиса.
Опираясь на разработки в области социологии наук, сравнительной антропологии, политической философии, а также на принципиально новое осмысление практики экологических движений, Латур предлагает программу построения «общего мира», в котором нечеловеческие акторы принимают участие на равных с людьми.
| Про книгу | |
| Видавництво, місто | вид., м-то |
| Рік видання | 2018 |
| Кількість сторінок | 336 |
| Обкладинка | мягкий |
-
2.384грн.
Схожі товари
Структура научных революций \+Лакатос+Поппер \Philosophy - толстая
Структура научных революций» Томаса Самюэля Куна, американского физика и философа, впервые опубликованная в 1962 году, вызвала широкий резонанс в научных кругах В этой работе Томас Кун впервые сформулировал новую концепцию развития науки и научного знания, которая произвела настоящий переворот во всей философии науки. Сейчас, сорок лег спустя, эта концепция, некогда давшая повод для широкой полемики и множества философских дискуссий, является общепризнанной во всем научном мире и по праву считается основополагающей..В состав данного сборника, помимо «Структуры научных революций» Томаса Куна, вошли две известные работы Имре Лакатоса: «Фальсификация и методология научно-исследовательских программ» и «История науки и ее рациональные реконструкции», посвященные той же проблематике, а также несколько полемических выступлений, которые позволят читателю составить представление о тех дискуссиях, которые развернулись в свое время вокруг их идей. Перевод с английского: И.З. Налетов («Структура научных революций»); В.Н. Порус («Фальсификация и методология научно-исследовательских программ»); А.Л. Никифоров («История науки и ее рациональные реконструкции», «Замечания на статью И. Лакатоса», «Ответ на критику»); О.А. Балла («Нормальная наука и опасности, связанные с ней». «Логика открытия или психология исследования?»). СОДЕРЖАНИЕ Томас Кун. Структура научных революций 9 Имре Лакатос. Фальсификация и методология научно-исследовательских программ 269 Имре Лакатос. История науки и ее рациональные реконструкции 455 Карл Поппер. Нормальная наука и опасности, связанные с ней 525 Томас Кун. Логика открытия или психология исследования? 539 Томас Кун. Замечания на статью И. Лакатоса 577 Имре Лакатос. Ответ на критику 593..
Ratio serviens? Контуры культурно-исторической эпистемологии
"Ratio serviens" - это, конечно, метафора, но в ней есть эмоциональная напряженность, позволяющая привлечь внимание к опасностям, которые подстерегают научный разум, когда он, включаясь в решение прикладных практических задач, подчиняет им решение задач собственно познавательных. Разум "служит", но "сервильность" имеет в русском языке негативный смысловой оттенок. В книге обсуждается тема культурно-исторической эпистемологии, внутреннюю форму которой образует идея общения как самоценности, как стержневой ценности европейской и русской культуры, на служение которой и направлены усилия научного разума в рамках фундаментальной науки. В контексте этой темы современный подъем псевдонауки рассматривается как симптом культурных процессов, подводящих европейскую цивилизацию к ее границам. Книга рассчитана на широкий круг читателей, интересующихся современной философской и эпистемологической проблематикой.Главы:Методологическая рефлексия над наукой: функциии структураПрикладная наука как эпистемологическийфеноменПсевдонаука вчера и сегодня..
Капітал у XXI столітті
Кому буде належати світ наприкінці XXI століття? Чи правий був Карл Маркс, обіцяючи неминучу загибель капіталізму? Як суспільство і держава повинні реагувати на зростаючу прірву між багатими і бідними? На ці та інші питання французький економіст, автор світового бестселера Тома Пікетті дає вичерпні відповіді у цій книзі.Автор жодним чином не претендує на беззаперечність своїх ідей. На прикладі Європи і США він розглядає концепції розвитку капіталу від ХVІІІ століття й до сьогодні, усі свої ідеї підкріплює ретельно розробленими таблицями, елементарними та усім зрозумілими формулами, навіть прикладами з класичного та сучасного мистецтва.Книга Пікетті розширює і поглиблює наші знання про такий складний організм як капітал, що по-своєму росте, розвивається, переживає кризи та депресії, відновлюється і набуває нових форм.Томас Пікеттi — висхідна зірка не тільки французької, але й світової економічної науки. До своїх сорока трьох років він встиг досягти помітних успіхів: у 2002 році він був визнаний кращим молодим економістом Франції, в 2005 році став директором Паризької школи економіки, де двома роками пізніше перейшов на посаду професора,а в 2012 році був включений американським журналом «Foreign Policy» в список ста найвпливовіших інтелектуалів світу.Однак найбільшим його успіхом став монументальна праця під назвою«Капітал в XXI столітті", опублікований у Франції в 2013 році і вийшов в англійському перекладі навесні 2014 року. Книга миттєво стала бестселером — не тільки на батьківщині автора, а й за її межами: навіть у Сполучених Штатах, де до перекладної літератури ставляться досить скептично, вона впродовж декількох тижнів займала перші рядки в провідних книжкових рейтингах.У чому причина такої популярності цього дослідження? Пiкеттi запропонував новий погляд на проблему, яка в останні десятиліття звертає на себе все більше уваги і якій сам він займався добрі півтора десятка років — проблему нерівності. Проаналізувавши величезний масив інформації, французький економіст виявив таку закономірність. За інших рівних, швидке економічне зростання зменшує роль капіталу і його концентрацію в приватних руках і призводить до скорочення нерівності, в той час як уповільнення зростання має наслідком зростання значення капіталу і збільшення нерівності. В історичній ретроспективі - а книга Пiкеттi охоплює величезний період від початку XVIII століття до наших днів — зростання впливу капіталу переривався лише у двадцятому сторіччі як наслідок двох світових воєн і кейнсіанської політики Славного тридцятиліття (1945-1975).Сьогодні світ повертається до тієї моделі, яка домінувала в XIX столітті, а саме, до збільшення концентрації капіталу і до зростання його прибутковості на тлі повільного економічного зростання і стагнації заробітків більшості населення. Іншими словами, світ повернувся до ситуації, коли нерівність неухильно збільшується, що може призвести до тяжких соціальних і політичних наслідків.Втім, на відміну від Карла Маркса, з яким Пiкеттi часто порівнюють,француз не обмежується однією лише похмурої констатацією сформованого положення і не пророкує крах капіталістичної системи. Він пропонує заходи, насамперед фіскального характеру, які могли б призупинити несприятливі тенденції і навіть звернути їх назад. Наскільки його рекомендації здійсненні, покаже час, проте вже зараз заслуга французького вченого очевидна: як влучно зауважив американський економіст Пол Кругман, лауреат нобелівської премії з економіки, «Пикетт змінив наше розуміння економіки … Ми ніколи не зможемо міркувати про багатство і нерівність так, як завжди»...