Написано вже багато історій філософії, і моя мета полягала не тільки в тому, щоб додати до цього числа ще одну. Моя мета — показати філософію як невід'ємну частину суспільного й політичного життя; не як ізольовані розважання визначних особистостей, а як породження і водночас джерело характеру різних людських громад, у яких процвітали різні філософські системи. Така мета вимагає тіснішого пов'язання з загальною історією суспільства, ніж ми звичайно бачимо в істориків філософії. Я дійшов висновку, що це особливо потрібне для тих історичних періодів, з якими пересічний читач навряд чи може бути глибоко обізнаний. Велика епоха схоластичної філософії була вислідом реформ одинадцятого сторіччя, а ті, своєю чергою, були реакцією на добу загнивання, що їм передувала. Не будучи більш-менш обізнаним із сторіччями, що проминули від падіння Риму до піднесення середньовічного папства, навряд чи можна зрозуміти інтелектуальну атмосферу дванадцятого й тринадцятого сторіч. Трактуючи цей період, як і інші періоди, я ставив собі за мету наводити лише стільки відомостей із загальної історії, скільки видавалось мені необхідним для неупередженого розуміння філософів у контексті того часу, який сформував їх і сам сформувався за їхньою допомогою.
Один наслідок такої позиції полягає в тому, що оцінка, яку вона дає тому чи тому філософові, часто не відповідає тій, якої він заслуговує з чисто філософського погляду. Особисто я, наприклад, маю Спінозу за визначнішого філософа, ніж Локк, але вплив його був далеко менший, і тому я присвятив йому менше місця, ніж Локкові. Декотрі люди — приміром, Руссо і Байрон — хоча зовсім не були філософами в академічному розумінні цього слова, справили такий глибокий вплив на домінантні філософські тенденції своєї доби, що розвитку філософії не можна зрозуміти, не беручи їх до уваги. Навіть люди просто діяльні часто мали велике значення в цьому плані: мало хто з філософів справив такий вплив на філософію, як Александр Македонський, Карл Великий або Наполеон. Ще знаменнішим прикладом можна б назвати Лікурга, якби тільки він був реальною особою.
Коли мусиш охопити такий величезний проміжок часу, доводиться триматись дуже суворих принципів добору. Читаючи традиційні праці з історії філософії, я дійшов висновку, що надто стислі описи не доносять до читача нічого вартісного; тому я (за небагатьма винятками) взагалі не згадував про людей, які, на мій погляд, не заслуговують справді докладного розгляду. А про тих філософів, яких я розглядав у цій книжці, я сповіщав усе, що вважав істотним у їхньому житті й суспільному оточенні; часом я наводив навіть начебто малозначущі деталі, коли вирішував, що вони якось характеризують саму людину та її добу.
Бертран Рассел
| Про книгу | |
| Видавництво, місто | Основи, К. |
| Рік видання | 1995 |
| Кількість сторінок | 760 |
| Обкладинка | тверд |
-
1.784грн.
Схожі товари
Непосредственные данные сознания: Время и свобода воли
Вниманию читателей предлагается классический труд выдающегося французского философа, лауреата Нобелевской премии Анри Бергсона (1859--1941), в котором он представил основные положения своей философской системы. Центральным для его учения является понятие времени, причем различается научное время, измеряемое часами и другими средствами, и чистое время как динамичный и активный поток событий --- поток самой жизни. В данной работе А.Бергсон исследует понятия интенсивности и длительности, а также общую для метафизики и психологии проблему свободы воли. В приложении содержится статья французского философа Гастона Ражо, в которой рассматриваются психофизиологические проблемы в работах А.Бергсона, его так называемая метафизика психологии.В тексте сохранены нормы дореволюционной орфографииСодержанiе ПРЕДИСЛОВIЕГЛАВА ПЕРВАЯ. Интенсивность психологическихъ состоянiйГЛАВА ВТОРАЯ. О множественности состоянiй сознанiя. Идея длительностиГЛАВА ТРЕТЪЯ. Объ организацiи состоянiй сознанiя. Свобода волиЗАКЛЮЧЕНIЕПРИЛОЖЕНIЕ Г.Ражо. Психофизiологiя и философiя А. Бергсона..
Воля к смыслу \В.Франкл
Одна из самых авторитетных, блестящих, богатых на афоризмы и точные формулировки работ основоположника логотерапии, психиатра и невролога Виктора Франкла. Этот классический труд не утратил своей актуальности и написан столь доступно, что круг его читателей практически не ограничен. Автор выстраивает иерархию целей и ценностей и исследует многомерный потенциал личности, вмещающей в себя целый мир и ответственной за происходящее в ее судьбе. Говоря об экзистенциальном вакууме, стрессах и кризисах, воле к смыслу и жизни, о психологии и религии, Виктор Франкл дает ответы на вопросы, важные для любого современного читателя.Содержание:ПредисловиеВведение. Ситуация психотерапии и позиция логотерапииЧасть I. Основания логотерапииМетаклинические предпосылки психотерапииСамотрансцендентность как человеческий феноменВ чем смысл «смысла»? Часть II. Применение логотерапииЭкзистенциальный вакуум: вызов психиатрииЛоготерапевтические техникиМедицинское служениеЗаключение. Измерения смыслаПослесловие. Дегуруфикация логотерапии..
Философия. Для бакалавров и специалистов
Хорошо известно, что философия — труднейшая из гуманитарных дисциплин. Обилие имен, противоположных мнений, проблем, часто не имеющих однозначного решения, отсутствие одной «единственно правильной» точки зрения — все это затрудняет быстрое и логически связное восприятие философии как целостной науки. Настоящее пособие учитывает указанные трудности и предназначено для всех, кто желает быстро восстановить пропущенный материал, усвоить его самостоятельно или лучше разобраться в основных философских концепциях. Главное внимание уделяется объяснению важнейших проблем, которые ставит тот или иной философ, и тем решениям, которые он предлагает. Перечень рассматриваемых в пособии тем соответствует стандартной программе по философии для нефилософских факультетов. Гриф УМО...