Настоящее издание представляет собой собрание поздних и наиболее значимых для самого мыслителя работ, объединенных основополагающей для зрелого Бердяева темой творчества и объективации. Составители предлагают опыт личностного прочтения наследия философа. Этой цели служит как специфика составления, так и специфика вводной статьи и примечаний издания.
В сборник включена работа:
О рабстве и свободе человека.
А также фрагменты из книг:
Опыт персоналистической философии.
О назначении человека.
Опыт парадоксальной этики.
Я и мир объектов.
Опыт одиночества и общения.
Опыт эсхатологической метафизики.
Творчество и объективация.
С примечаниями
| Про книгу | |
| Видавництво, місто | Экономпресс, Мн. |
| Рік видання | 2000 |
| Кількість сторінок | 304 |
| Обкладинка | тверд |
-
879грн.
Схожі товари
Все о жизни \бежевая с пирамидой
Эта книга прямо и внятно отвечает на вопросы, которые каждый задает себе с юности. Так что такое любовь? Почему человек так часто несчастлив? Чего ради мы страдаем? И в чем же, наконец, смысл жизни? Книга написана нормальным человеческим языком, каким говорят люди между собой - и в то же время это первая в русской культуре цельная философская система. "Кто мыслит глубоко и ясно - излагает просто" - вот кредо автора. Это обеспечило сочинению уже трехсоттысячный тираж за 10 лет...
Эстетика. Философия культуры
Хосе Ортега-и-Гассет — имя, до недавнего времени известное отечественному читателю лишь по упоминанию в критической литературе, посвященной кризисным явлениям западной культуры. А между тем жизнь и творчество этого крупнейшего испанского философа XX века давно уже овеяны всемирной славой.Его произведения получили на Западе самое широкое распространение. Настоящее издание впервые непосредственно знакомит с эстетической концепцией философа. Включенные в него работы, такие, как «Дегуманизация искусства», «Мысли о романе», «Этюды о любви», «Идеи и верования» и другие откроют читателю яркого, оригинального мыслителя, чьи глубокие раздумья о судьбах искусства, о признанных классиках и авангардистских течениях, об «элитарной» и «массовой» культуре, философские размышления о любви и свободе воли предстанут в живой связи с нашей собственной духовной проблематикой...
Історія західної філософії
Написано вже багато історій філософії, і моя мета полягала не тільки в тому, щоб додати до цього числа ще одну. Моя мета — показати філософію як невід'ємну частину суспільного й політичного життя; не як ізольовані розважання визначних особистостей, а як породження і водночас джерело характеру різних людських громад, у яких процвітали різні філософські системи. Така мета вимагає тіснішого пов'язання з загальною історією суспільства, ніж ми звичайно бачимо в істориків філософії. Я дійшов висновку, що це особливо потрібне для тих історичних періодів, з якими пересічний читач навряд чи може бути глибоко обізнаний. Велика епоха схоластичної філософії була вислідом реформ одинадцятого сторіччя, а ті, своєю чергою, були реакцією на добу загнивання, що їм передувала. Не будучи більш-менш обізнаним із сторіччями, що проминули від падіння Риму до піднесення середньовічного папства, навряд чи можна зрозуміти інтелектуальну атмосферу дванадцятого й тринадцятого сторіч. Трактуючи цей період, як і інші періоди, я ставив собі за мету наводити лише стільки відомостей із загальної історії, скільки видавалось мені необхідним для неупередженого розуміння філософів у контексті того часу, який сформував їх і сам сформувався за їхньою допомогою.Один наслідок такої позиції полягає в тому, що оцінка, яку вона дає тому чи тому філософові, часто не відповідає тій, якої він заслуговує з чисто філософського погляду. Особисто я, наприклад, маю Спінозу за визначнішого філософа, ніж Локк, але вплив його був далеко менший, і тому я присвятив йому менше місця, ніж Локкові. Декотрі люди — приміром, Руссо і Байрон — хоча зовсім не були філософами в академічному розумінні цього слова, справили такий глибокий вплив на домінантні філософські тенденції своєї доби, що розвитку філософії не можна зрозуміти, не беручи їх до уваги. Навіть люди просто діяльні часто мали велике значення в цьому плані: мало хто з філософів справив такий вплив на філософію, як Александр Македонський, Карл Великий або Наполеон. Ще знаменнішим прикладом можна б назвати Лікурга, якби тільки він був реальною особою.Коли мусиш охопити такий величезний проміжок часу, доводиться триматись дуже суворих принципів добору. Читаючи традиційні праці з історії філософії, я дійшов висновку, що надто стислі описи не доносять до читача нічого вартісного; тому я (за небагатьма винятками) взагалі не згадував про людей, які, на мій погляд, не заслуговують справді докладного розгляду. А про тих філософів, яких я розглядав у цій книжці, я сповіщав усе, що вважав істотним у їхньому житті й суспільному оточенні; часом я наводив навіть начебто малозначущі деталі, коли вирішував, що вони якось характеризують саму людину та її добу.Бертран Рассел..