В 2004 г. автор этих строк опубликовал книгу, которая состояла из двух десятков очерков, рассматривавших спорные и узловые проблемы истории русского Средневековья. Эта работа была рассчитана на специалистов и издана тиражом 1000 экземпляров.
Данная книга - научно-популярное переложение большинства очерков (а также некоторых работ автора, вышедших после 2004 г.)
Название книги подчеркивает направленность ее составных частей: речь пойдет о тех традиционных представлениях о средневековой Руси, которые не выдерживают проверки внимательным анализом исторических источников.
Автор этих строк предпочитает хронологически неопределенному термину «Древняя Русь» понятие «Средневековая Русь», вводящее историю страны в общеевропейскую периодизацию.
Средними веками в истории Европы принято называть период с V по XV столетие н. э.
Соответственно Русское Средневековье – это период от возникновения русской государственности до XVI века.
Антон Горский - известный историк, профессор кафедры истории России до XIX века исторического факультета МГУ им. Ломоносова, ведущий научный сотрудник Института истории РАН.
| Про книгу | |
| Видавництво, місто | АСТ, М. |
| Рік видання | 2010 |
| Кількість сторінок | 224 |
| Обкладинка | тверд |
-
1.784грн.
- Артикул: 4002
- Наявність: В наявності
Схожі товари
Песнь о Нибелунгах (ЛП) \2004
Репринтное воспроизведение издания 1972 года. В издание включены ПЕСНЬ О НИБЕЛУНГАХ в переводе со средневерхненемецкого Ю.Б.Корнеева и приложения.…«Песнь о Нибелунгах» принадлежит к числу наиболее известных эпических произведений человечества. Она находится в кругу таких творений, как поэмы Гомера и «Песнь о Роланде», «Слово о полку Игореве» и «Божественная комедия» Данте — если оставаться в пределе европейских литератур… В. Г. Адмони..
Походження слов'янських націй
Книжку одного з найавторитетніших фахівців з історії Центрально-Східної Европи, очільника катедри ім. Грушевського й Українського наукового інституту Гарвардського університету професора Сергія Плохія присвячено питанню про історичні корені сучасних українців, білорусів і росіян. Зіперта на вельми широкій джерельній базі та зосереджена передусім на колізіях змагань за «руську спадщину» й на аналізі домодерних групових ідентичностей східних слов’ян, спільного і відмінного в їхніх культурах, історичних мітах, ідеологіях, візіях себе та інших тощо, монографія охоплює період від хрещення Русі до середини XVIII століття і має за мету підважити усталену традицію розглядати східнослов’янські народи як наперед визначені «предковічні» утворення, перенесені у давнину етноцентричні нації Нового часу.Ідентичність є проєктом і завжди перебуває у русі, стверджує це глибоко новаторське, переконливо ревізіоністичне дослідження, що його західні рецензенти оцінили як доконечне читання для всіх, хто вивчає історію слов’янства і цікавиться минулим Східної Европи.Авторизований переклад здійснено за виданням: Serhii Plokhy, The Origins of the Slavic Nations: Premodern Identities in Russia, Ukraine, and Belarus (Cambridge University Press, 2006). Переклали з англійської Микола Климчук (Передмова, Вступ, розділи 1–4) і Тарас Цимбал (розділи 5–8, Висновки).Від автора: Книжку, яку ви тримаєте у руках, присвячено питанню про витоки української, білоруської та російської націй. Вона охоплює період від хрещення Русі до середини ХVІІІ століття і має за мету переглянути усталену традицію розглядати східнослов’янські народи якпредковічні утворення і «переселяти» у давнину етноцентричні нації Нового часу. Раніше науковці часто-густо уявляли минуле модерних націй подібно до того, як іконописці зображують малятка Христа на руках в Богородиці – маленького, але з цілком дорослим обличчям й осмисленим поглядом, який не залишає сумніву, що його носій уже знає, ким він є. Запропонована тут модель дослідження відходить від традицій іконопису і нагадує радше відео цифрового мікроскопа, що демонструє у пришвидшеному темпі тривалі процеси виникнення, синтезу, розщеплення і трансформації складних утворень. Oдне з підставових тверджень цієї праці полягає у тому, що ідентичності завжди перебувають у русі. Нинішнє українське суспільство знає це ліпше за будь-кого...
