В книге доктора технических наук, профессора, Действительного члена Академии военных наук В.В. Глущенко рассматриваются вопросы зарождения и развития казачества на самом большом материке Земли и Северного полушария нашей планеты - Евразии, где находятся старожитные места казаков на реках Днепр, Дон, Терек и Урал. Издание отличается тем, что в нем особое внимание уделяется методологии, историографии и источниковедческой базе, используются в широком сочетании принципы историзма и системного подхода. Все это и позволило не только сделать краткое обобщение и определенную систематизацию многочисленных трудов по общей истории казачества, но и дать более адекватные представления, объяснения процессов его развития, в широком плане показать место и роль казаков в политической истории, кратко отразить основные направления становления казачества России в настоящее время. Автор впервые вводит в научный оборот материалы Амурской экспедиции 1910 г. и ряд других новых сведений и данных о казачестве. Издание будет полезно преподавателям, студентам и аспирантам, а также представляет интерес для широкого круга читателей.
| Про книгу | |
| Видавництво, місто | Вузовская Книга, М. |
| Рік видання | 2006 |
| Кількість сторінок | 288 |
| Обкладинка | тверд |
-
1.589грн.
Схожі товари
Історія запорозьких козаків. 3 тт.\История запорожских козаков. 3 тт.\Серія ПІДУ\(все тома на рус.языке, предисл. и коммент. на украинском)
Тритомна «История запорожских козаков» видатного вченого, академіка АН УРСР Д.І. Яворницького (Д.І. Еварницького – справжнє прізвище, як твердив сам вчений) вийшла за його життя в Петербурзі у 1892–1897 рр. (перший том – 1892 р., другий – 1895 р., третій – 1897 р.). Це була перша капітальна праця, у якій подавалася глибока і всебічна характеристика Запорозького краю, історія Запорозької Січі та козаків-запорожців, їх економічного, політичного, військового укладу життя, побуту, звичаїв і культури.Усі три томи «Истории запорожских козаков» Д.І. Яворницького мають у своїй основі велику джерельну базу (архіви, приватні колекції документів, публікації документів археографічними комісіями, спогади сучасників і старожилів, праці вітчизняних та іноземних авторів, праці самого Яворницького з історії запорозького козацтва)Основоположним археографічним (і текстологічним) принципом пропонованого перевидання тритомника є обов’язкове збереження всіх його авторських компонентів: передмови, текстів розділів, додатків, покажчиків власних імен, науково-довідкового апарату, приміток, змісту. Таким чином, не допущено порушень автентичності авторського тексту (виправлень, купюр, контамінацій, скорочень).Тритомна «История запорожских козаков» Д.І. Яворницького, підготовлена Археографічною комісією АН УРСР, виходить у бібліотеці «Пам’ятки історичної думки України». За археографічними вимогами при виданні будь-якої історичної пам’ятки необхідне дотримання всіх її особливостей, насамперед мови оригіналу. «История…» якраз і друкується мовою оригіналу – російською, за сучасним російським правописом із максимальним збереженням лексичних, морфологічних і синтаксичних особливостей автора. Зберігаються також українізми в авторському написанні («козак», «Сичь», «Украйна» тощо). За сучасним українським правописом (із відтворенням діалектних особливостей) передаються зразки українського фольклору – прислів’я, приказки, пісні, думи, народні перекази. Незмінними залишаються місцеві етнічні назви, пряма мова, назви знарядь праці, одягу, предметів побуту, зброї, імена людей, географічні назви та ін. У авторській транскрипції зберігаються також іноземні слова і вирази, що вживаються у тексті...
Черноморское казачество
Предлагаемая вниманию читателя работа посвящена тому периоду в истории нашей страны, когда уже отчетливо наметились признаки разложения, а затем и кризиса феодально-крепостнического строя. Применительно к истории запорожского и черноморского казачества этот период охватывает последние десятилетия Запорожской Сечи (упразднена в 1775 г.) и все время существования Черноморского казачьего войска (1787-1860 гг.), образованного из бывших запорожцев. В 1860 г. Черноморское войско было преобразовано в Кубанское казачье войско.КРАТКОЕ СОДЕРЖАНИЕ:От автора (5).Введение. (5).Глава I. Социально-экономическое развитие Запорожья во второй половине XVIII в. (16).Глава II. Образование Черноморского казачьего войска (111).Глава III. Беглые и крепостные в Черноморском казачьем войске (174).Глава IV. Социальная характеристика казачьего хозяйства в Черномории (196).Глава V. Черноморская администрация (315).Глава VI. Классовая борьба в среде Черноморского казачества (334).Именной указатель (381).Географический указатель (401)..............Черноморское казачье войско, создано на Ю. Украины в 1787 (оформлено указом в январе 1788) из бывших запорожцев по инициативе Г. А. Потемкина под названием «Войско верных казаков». Участвовало под командованием атаманов С. Белого и З. Чепеги в русско-турецкой войне 1787—91, было переименовано в Ч. к. в. и получило земли между Южным Бугом и Днестром. В 1792—93 в целях закрепления территории на Северном Кавказе было переселено на Кубань в составе 40 куреней (до 25 тыс. чел.) с центром в Екатеринодаре (ныне Краснодар). Ч. к. в. занимало оборонительную линию по правому берегу р. Кубань от её устья до р. Лаба. В нём сохранялись некоторые внешние признаки Запорожской Сечи (формальная выборность войскового правительства, названия куреней и др.). В 1-й половине 19 в. в его состав вошло до 70 тыс. переселенцев — бывших запорожцев, вернувшихся из Турции, и казаков упразднённых украинских казачьих войск (Усть-Дунайского, Азовского, Бугского, Екатеринославского и др.). К 1860 население Ч. к. в. насчитывало около 200 тыс. чел. и выставляло 12 конных полков, 9 пеших (пластунских) батальонов, 4 батареи и 2 гвардейского эскадрона. Участвовало в Кавказской войне 1817—64, а пластуны — и в Севастопольской обороне 1854—55. В 1860 вошло в состав вновь образованного Кубанского казачьего войска...