Учебное пособие поможет читателю по-новому взглянуть на историю Донского края. История Дона раскрывается в связи с историей проживавших на его территории народов. История Донского края увязывается с социально-экономическими, политическими...
| Про книгу | |
| Видавництво, місто | МарТ, РнД. |
| Рік видання | 2006 |
| Кількість сторінок | 256 |
| Обкладинка | тверд |
-
921грн.
Схожі товари
Хотинська війна (1621 р.) \Грабянка, Величко, Мюллер, Аркас, Єфименко, Грушевський, Яворницький, Голобуцький, Алекберлі
Науково-популярне видання висвітлює історію однієї з найбільших битв періоду середньовіччя — Хотинської війни 1621 року, в якій українські козацькі й польські війська завдали нечуваної поразки величезній армії Османської імперії. У цій війні невмирущої слави зажив видатний син українського народу* славетний полководець і державний діяч гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний. Книга включає фрагменти опису подій Хотинської війни козацькими літописцями Г. Грабянкою, С. Величком, німецьким! . дослідником Й. Мюллером, відомими українськими істориками М. Грушевським, Д. Яворницьким, В. Голобуцьким, а також М. Алекберлі та іншими.Зміст1 Передмова2. Слава не вмре, не поляже.3. Хотинська війна — устами самовидців та істориків:Г. ГрабянкаС. Величко ЦЙ. Мюллер .М. АркасО. ЄфименкоМ. ГрушевськийД. ЯворницькийВ. ГолобуцькийМ АлекберліПримітки..
Лицарі другого сорту. Наймане військо Лівобережної Гетьманщини 1669-1726 рр.
"Книга является первым исследованием исторических истоков и эволюции малоизвестной составляющей украинских вооруженных сил "эпохи казачества" – наемного (охотницкого) войска. Использовав обширный спектр исторических источников и литературы, автор рассматривает становление и развитие украинского наемничества в широком контексте европейской истории XVII-XVIII вв., его влияние на политическую и военную историю Левобережной Гетманщины. В центре книги – основные организационные принципы охотницких полков (структуры, комплектования, обеспечения и вооружения), участие наемников в вооруженных конфликтах гетманата конца XVII – начала XVIII века, их повседневная жизнь. Издание рассчитано на ученых-историков, преподавателей, студентов, а также всех любителей отечественной военной истории." Научное издание...
Історія запорозьких козаків. 3 тт.\История запорожских козаков. 3 тт.\Серія ПІДУ\(все тома на рус.языке, предисл. и коммент. на украинском)
Тритомна «История запорожских козаков» видатного вченого, академіка АН УРСР Д.І. Яворницького (Д.І. Еварницького – справжнє прізвище, як твердив сам вчений) вийшла за його життя в Петербурзі у 1892–1897 рр. (перший том – 1892 р., другий – 1895 р., третій – 1897 р.). Це була перша капітальна праця, у якій подавалася глибока і всебічна характеристика Запорозького краю, історія Запорозької Січі та козаків-запорожців, їх економічного, політичного, військового укладу життя, побуту, звичаїв і культури.Усі три томи «Истории запорожских козаков» Д.І. Яворницького мають у своїй основі велику джерельну базу (архіви, приватні колекції документів, публікації документів археографічними комісіями, спогади сучасників і старожилів, праці вітчизняних та іноземних авторів, праці самого Яворницького з історії запорозького козацтва)Основоположним археографічним (і текстологічним) принципом пропонованого перевидання тритомника є обов’язкове збереження всіх його авторських компонентів: передмови, текстів розділів, додатків, покажчиків власних імен, науково-довідкового апарату, приміток, змісту. Таким чином, не допущено порушень автентичності авторського тексту (виправлень, купюр, контамінацій, скорочень).Тритомна «История запорожских козаков» Д.І. Яворницького, підготовлена Археографічною комісією АН УРСР, виходить у бібліотеці «Пам’ятки історичної думки України». За археографічними вимогами при виданні будь-якої історичної пам’ятки необхідне дотримання всіх її особливостей, насамперед мови оригіналу. «История…» якраз і друкується мовою оригіналу – російською, за сучасним російським правописом із максимальним збереженням лексичних, морфологічних і синтаксичних особливостей автора. Зберігаються також українізми в авторському написанні («козак», «Сичь», «Украйна» тощо). За сучасним українським правописом (із відтворенням діалектних особливостей) передаються зразки українського фольклору – прислів’я, приказки, пісні, думи, народні перекази. Незмінними залишаються місцеві етнічні назви, пряма мова, назви знарядь праці, одягу, предметів побуту, зброї, імена людей, географічні назви та ін. У авторській транскрипції зберігаються також іноземні слова і вирази, що вживаються у тексті...