История политического сыска как института по преимуществу внесудебного и незаконного преследования государственных (политических) преступников в XVIII веке еще не рассматривалась в таком объеме, как это предпринято в предлагаемой читателю книге. Автор исследования, известный отечественный историк Евгений Анисимов поставил целью проследить формирование и номенклатуру системы государственных (политических) преступлений, дать очерк эволюции органов политического сыска и уяснить роль их руководителей. В книге подробно рассмотрена «технология» сыска, начиная с доноса, ареста и кончая смертью или освобождением попавшего в политический сыск человека. Издание снабжено обширным справочным и иллюстрированным материалом.
| Про книгу | |
| Видавництво, місто | НЛО, М. |
| Рік видання | 1999 |
| Кількість сторінок | 720 |
| Обкладинка | тверд |
-
3.734грн.
Схожі товари
Спецслужбы Российской империи
Новая книга ведущих историков спецслужб. Первая полная энциклопедия органов государственной безопасности Российской державы на протяжении трех с половиной веков – от Ивана Грозного до Николая II.Спецслужбы царской России были так же могущественны и так же беспощадны к врагам государства, как и органы госбезопасности СССР, – чекисты очень многое позаимствовали у своих предшественников, но до недавнего времени не любили признаваться в этом.Приказ тайных дел, Преображенский приказ, Тайная канцелярия, Канцелярия тайных розыскных дел, Комитет общей безопасности, Министерство полиции, Высшая военная полиция, Особенная канцелярия МВД, Третье отделение Собственной его императорского величества канцелярии, Особый отдел Департамента полиции, Заграничная агентура Департамента полиции, Отдельный корпус жандармов – хотя названия и структура спецслужб Российской Империи за три столетия менялись многократно, неизменным оставался их высочайший профессиональный уровень и эффективность, гарантировавшие безопасность державы и прочность трона. Беспощадная борьба против внешних и внутренних врагов Империи, разведка и контрразведка, искоренение преступности, коррупции и террора, пресечение подрывной пропаганды, наблюдение за неблагонадежными, исполнение наказаний – в данном издании освещены все направления деятельности российских спецслужб. Это – первая полная история органов безопасности царской России, свободная как от идеализации, так и от очернительства, беспрецедентная по объему информации, снабженная колоссальным справочным аппаратом и уникальной (более 1000 имен!) биографической базой на всех руководителей и основных оперативных сотрудников...
Романовы. История династии. \+цвет.иллюстрации
Когда-то 16-летний мальчик стал русским царем и основал одну их великих династий. Через 300 лет она включала 60 человек, а еще через четыре года лишилась трона. В марте 1917 года Романовы стали России не нужны. Но они не исчезли. Их история продолжается и сейчас, несмотря на то, что три четверти века память о них стиралась. Ныне имена их воскресают из небытия. Кандидат исторических наук Е.В. Пчелов, поставил перед собой цель - вспомнить всех Романовых, в том числе и живущих ныне, рассказать о той огромной роли, которую представители этой фамилии сыграли в истории России..
Генерал-губернаторства в Україні: 19 - початок 20 століття
У монографії розглядається історія генерал-губернаторств, заснованих в українських губерніях Російської імперії – Малоросійського (1802–1856), Новоросійського та Бессарабського (1822–1874) і Київського (1832–1914). Простежується, як за однакової форми врядування з тотожними функціями, з децентралізацією й концентрацією владних повноважень генерал-губернаторів здійснювалося управління набутими територіями. З’ясовуються методи й засоби інтеграції у складі імперії історичних регіонів з геополітичними, етносоціальними та господарськими відмінностями. Розглядаються шляхи усунення локальних особливостей у законодавстві, управлінні, соціальних структурах, формах землеволодіння, темпи модернізації і, як наслідок, асиміляції та акультурації місцевого населення.Зміст:ВступДжерельна база та історіографіяГенерал-губернаторства Російської імперіїМалоросійське генерал-губернаторство (1802–1856). Інтеграція Лівобережної та Слобідської УкраїниПерші малоросійські генерал-губернаториОсновні напрями діяльності М. Г. РєпнінаЧернігівський, полтавський та харківський генерал-губернатор напередодні скасування посадиОсобливості генерал-губернаторської канцеляріїНоворосійське та Бессарабське генерал-губернаторство (1822–1874). Колонізаційні заходи імперіїСтановлення генерал-губернаторства на півдніПолітика «освоєння» та зросійщення: М. С. ВоронцовГенерал-губернатори напередодні та під час Великих реформСтруктура та склад канцелярії генерал-губернатораКиївське генерал-губернаторство (1832–1914). «Відвойовування» імперією Правобережної УкраїниПередісторія та завдання генерал-губернаторстваПосилення інтеграції: Д. Г. Бібіков, І. І. Васильчиков, М. М. АнненковЗаходи генерал-губернаторів після Січневого повстанняГенерал-губернаторство у кризовий період імперіїКанцелярія: структура, функції, архівВисновкиГенерал-губернаторства – імперський вимір УкраїниДодаткиСинхронна таблиця управління генерал-губернаторівДовідкова таблиця сучасної архівно-діловодної структури фонду Канцелярії новоросійського і бессарабського генерал-губернатораДовідкова таблиця сучасної структури фонду Канцелярії київського, подільського і волинського генерал-губернатораСписок скороченьСписок ілюстраційІменний покажчикІлюстраціїЧергова монографія Валентини Шандри продовжує, за словами самої авторки, «незвичний» в українській історіографії шлях: вивчення історії України через дослідження владних інституцій Російської імперії. Книжка є фактично узагальненням попередніх розвідок дослідниці й охоплює період від створення 1802 року Малоросійського генерал-губернаторства до 1914 року – припинення діяльности канцелярії київського, подільського та волинського генерал-губернаторства.Авторка в ретельному першоджерельному дослідженні не заперечує і не переглядає фундаментальних засновків національного наративу, але демонструє прагнення до неоднобічного висвітлення своєї теми. Чи не вперше в сучасній українській історіографії показано постаті найважливіших генерал-губернаторів і вміщено цінний додаток до книжки – синхронну таблицю генерал-губернаторів і довідкову таблицю сучасної структури фондів Канцелярії новоросійського, бесарабського та київського, подільського і волинського генерал-губернаторств.У висновках «Генерал-губернаторства – імперський вимір України» Валентина Шандра зазначає, що ця форма влади запроваджувалася на період військово-політичної інкорпорації територій та їх підпорядкування імперії, була «засобом нівеляції і асиміляції строкатого етносоціяльного конгломерату імперського простору». Створення генерал-губернаторств авторка вважає «своєрідним продовженням компромісу династії з місцевою знаттю», а їх скасування – свідченням зменшення дистанції між центром і периферією, «лакмусовим папірцем еволюціонування Російської імперії від багатоетнічної до унітарної».Звісно, в контексті нинішньої популярности імперіологічних досліджень варто замислитися, наскільки обґрунтовано проєктувати сучасні політичні кордони України на XIX століття? І чи аналіз системи управління навіть виокремлених у такий спосіб теренів можливий без серйозного розгляду загальної структури управління та образу влади цілої Російської імперії? Адже політика імперії на різних її окраїнах і в центрі була тісно пов’язана; невипадковими є і постійні переміщення найвищих посадовців з одних земель на інші (надзвичайно перспективна тема – порівняння діяльности, наприклад, Дондукова-Корсакова в Україні, на Дону й на Кавказі). Книжка Валентини Шандри лише побіжно торкається цих та інших теоретичних проблем, але це не зменшує вагомости запропонованої спроби першоджерельної систематизації історії генерал-губернаторств в Україні...