Тими ж, хто для сучасних слов'ян у мовному відношенні є найближчими, кого з ними найвиразніше єднає лінгвістичне, за виразом поета, «чуття єдиної родини», є балти — литовці та латиші.
Найближчі мовні родичі слов'ян (до речі, так у першому варіанті називалася пропонована праця) виявляють свою близькість до останніх не лише в слові, а й багато в чому з того всесвіту, який воно позначає. Тим-то у книжці поряд з мовними порушуються також питання історії, культури, літератури, етнографії та фольклору.
При цьому йдеться і про спільні, успадковані з прадавніх часів надбання балтів і слов'ян, і про пізніші риси, що виникли внаслідок їхніх взаємин.
Пропонована праця складається з тематично об'єднаних серій нарисів, внутрішні зв'язки між якими виражаються в системі послідовно підпорядкованих (нумерація) параграфів. Наприкінці книжки подаються примітки — посторінкові (до кожної частини окремо; це ж стосується ілюстрацій на обкладинці й титульних сторінках) і загальні (про літературні та ілюстративні джерела).
Там само вміщено й лексичний покажчик. Переклади віршованих уривків з балтійських і слов'янських мов, а також епіграфи та прикінцеві строфи належать авторові.
У роботі над книжкою взяв участь член-кореспондент АН СРСР О. М. Трубачов (Москва), який уважно прочитав рукопис і висловив авторові — письмово й усно — ряд цінних зауважень і побажань. Доктори філологічних наук Й. О. Дзендзелівський (Ужгород) і А. Сабаляускас (Вільнюс) чинно сприяли поліпшенню виконання авторського задуму. Незмінний помічник автора в його наукових пошуках доцент С. Крягжде (Вільнюс) надав великої допомоги під час збирання необхідних матеріалів.
Зміст.
Від автора.
Вступні уваги.
Назви народів та імена жителів країн Балтії (між Ризькою затокою та Гданською бухтою).
Найменування земель і жителів Янтарного краю.
Балтійські імена в історії та культурі слов'ян.
Літературні силуети.
Польський співець Литви.
Балтійські сюжети Кобзаревого шляху.
Леся Українка в Друскінінкай.
Білоруські поети про Вільнюс.
Три шевченківські сторінки народного поета Литви.
З мозаїки мов і діалектів.
Архаїка і новітність балтійського слова.
Балто-слов'янські варіації.
Пруссько-литовські зв'язки української мови.
Ескізи до етнографії.
Шлюб і сім'я.
Ткацтво і одяг.
Тваринництво.
На теми народної творчості та поетики.
З пісень, легенд, казок і прислів'їв.
Музичний фольклор.
Поетика.
Перша книга, рукопис, фільм (замість післямови).
Примітки.
Показчик слів, словосполучень, імен та назв.
| Про книгу | |
| Видавництво, місто | Наукова думка, К. |
| Рік видання | 1979 |
| Кількість сторінок | 183 |
| Обкладинка | м'яка |
-
800грн.
Схожі товари
Етногенез слов'ян
Монографія присвячена одному з найважливіших і малоз’ясованих історичних питань – походженню слов’ян. У праці використано найдавніші свідчення історико-писемних джерел, лінгвістичні та археологічні матеріали. Використання писемних джерел дозволило авторові по-новому висвітлити досі не розв’язане питання про спільно-слов’янську мову в її часовій приналежності, критично переглянуто питання про скіфську мову, встановити зв’язки прадавнього населення Подніпров’я з мовою і культурою колишніх народів Малої Азії. Автор монографії – В. П. Петров – свого часу – провідний фахівець з індоєвропейського порівняльного мовознавства в Україні, відомий дослідник ранньослов’янськоїархеології. Його постать можна поставити поряд з такими відомими світилами української історичної науки кінця XX ст., як Брайчевський та Даниленко...
Этногенез и культура древнейших славян.
В книге подвергаются пересмотру устоявшиеся взгляды на формирование языка и культуры древнейших славян, проблемы славянского этногенеза и прародины славян...
Начало этнокультурной истории Руси 9-11 вв.
Книга посвящена началу русской истории и культуры – проблемам появления Руси в славянском мире и мире раннесредневековой цивилизации. В этот период – в IX–XI вв. – формировалось самосознание русского народа, понимание его места среди других народов мира, его роли во всемирной истории. Историческая память русского народа нашла воплощение в Начальной русской летописи – Повести временных лет: анализ её текстов предлагается в книге. Другой, не менее существенный аспект изучения этнокультурной истории – это сравнение двух разнонаправленных «взглядов» на Русь: взгляд изнутри, глазами русского летописца, и взгляд извне – прежде всего, со стороны Византии, отражённый в сочинениях патриарха Фотия и императора Багрянородного.Для широкого круга читателей, интересующихся историей культуры Руси...