Фрида Вениаминовна Яффе, в девичестве Каплан, родилась в Москве в доме деда, богатого купца первой гильдии. Получила добротное образование, с юности свободно владела французским и немецким и в семнадцать лет, не имея гимназического аттестата, стала вольнослушательницей историко-философского факультета в университете в Лозанне, где проучилась год. Затем в Петербурге сдала экстерном экзамены на аттестат в министерской гимназии имени Великой Княгини Евгении Максимилиановны и уехала в Вильну, а оттуда - в Германию. Девятнадцати лет Фрида была принята на Высшие женские курсы Полторацкой в Москве. 2 января 1920 года вместе с мужем Лейбом Яффе прибыла в Палестину. Написанные на основе дневниковых записей, воспоминания содержат уникальные свидетельства о культурной атмосфере тех лет - театре, концертах, книгах, идеях, волновавших русскую и русско-еврейскую интеллигенцию в России и Литве до 1921 года, а также рассказывают о жизни русскоязычного зарубежья в Центральной Европе и Палестине в период между двумя мировыми войнами.
| Про книгу | |
| Видавництво, місто | вид., м-то |
| Рік видання | 2017 |
| Кількість сторінок | 702 |
| Обкладинка | твердый |
-
2.948грн.
Схожі товари
Мій останній подих \Луїс Бунюель
Луїс Бунюель (1900—1983) — видатний митець ХХ століття, який поставив за мету показати справжню природу людини, спотворену, як він вважав, культурою й етикетом. Режисер не жив в Іспанії і більшість своїх фільмів знімав за її межами, але джерелом його натхнення були традиції іспанської культури, а свої фільми «Назарин» та «Трістана» він зняв за творами класика іспанської літератури Переса Гальдоса.«Мій останній подих» — автобіографічна підсумкова книжка Бунюеля, в якій він із вражаючою відвертістю розповідає про своє життя, родину, про громадянську війну в Іспанії, безпосереднім учасником і свідком якої був, розмірковує на філософські теми — що є смерть, віра, Бог, описує, як став режисером, згадує свої зустрічі з видатними людьми — Сальвадором Далі, Луї Арагоном, Сергієм Ейзенштейном та багатьма іншими...
Голоса времен
Эта книга - познание самого себя. Кем был, как менялся, что осталось... Так скромно автор определяет задачу своих мемуаров, хотя имеет полное право на более высокую оценку столь долгой и яркой жизни. Воспоминания Н. М. Амосова - пронзительная, очень личная исповедь и в то же время объемный портрет эпохи: война, надежды шестидесятых, медицинские открытия, потрясшие мир, снова надежды и разочарования уже конца восьмидесятых, встречи, голоса и живые портреты современников - выдающихся хирургов С. С. Юдина, А. Н. Бакулева, А. А. Вишневского, академика Сахарова, политиков и деятелей культуры...