Книга «Романовы. 300 лет служения России» открывает читателю более чем трехсотлетний период отечественной истории, неразрывно связанный с династией Романовых: от избрания на царство Михаила Федоровича до последнего императора Николая II.
Ценность книги в том, что автор современник Александра III и Николая II, писатель, историк, биограф, виднейший публицист своего времени И.Н. Божерянов.
Текст печатается в соответствии с современными орфографическими нормами.
Издание раскрывает историю России через призму царствования дома Романовых на фоне тщательно подобранных иллюстраций (живопись, старинные гравюры, предметы интерьера, памятники архитектуры, реликвии, археологические находки и много других интересных материалов).
Богато иллюстрированное подарочное издание на мелованной тонированной бумаге.
| Про книгу | |
| Видавництво, місто | Белый Город, М. |
| Рік видання | 2007 |
| Кількість сторінок | 672 |
| Обкладинка | тверд |
-
3.149грн.
Схожі товари
Арафат (Ясир Арафат) \серия След в истории
Фигура Ясира Арафата — одна из самых ярких и в то же время противоречивых в современной политической жизни.Книга Г. Концельмана, человека, хорошо знакомого с этим общественным деятелем, ярко освещает Арафата как бы с близкого расстояния. На фоне документального рассказа — почти репортажа — о борьбе палестинцев за обретение Родины автор прослеживает путь Арафата-политика от «человека войны» к «человеку мира».Повествование касается актуальнейшей проблемы самоопределения народов в современном мире. Книга будет интересна самому широкому кругу читателей..
Петербург Анны Иоанновны в инностранных описаниях. Введение. Тексты. Комментари
Любознательные иноземцы, которых те или иные причины привели на болотистые берега невской дельты, охотно и неутомимо знакомились с юной царской резиденцией; мы же очень обязаны тем из них, кто, взяв перо, описал увиденный Петербург. Без таких сочинений весьма многое из начальной истории города было бы для нас безвозвратно утрачено. Ясное представление о его облике и атмосфере в первые десятилетия существования способны дать только такие тексты, составленные - главным образом по собственным впечатлениям - наблюдательными и прилежными современниками. Вышедшая в 1991 г. книга вобрала в себя почти все известные ныне описания петровского Петербурга...
Генерал-губернаторства в Україні: 19 - початок 20 століття
У монографії розглядається історія генерал-губернаторств, заснованих в українських губерніях Російської імперії – Малоросійського (1802–1856), Новоросійського та Бессарабського (1822–1874) і Київського (1832–1914). Простежується, як за однакової форми врядування з тотожними функціями, з децентралізацією й концентрацією владних повноважень генерал-губернаторів здійснювалося управління набутими територіями. З’ясовуються методи й засоби інтеграції у складі імперії історичних регіонів з геополітичними, етносоціальними та господарськими відмінностями. Розглядаються шляхи усунення локальних особливостей у законодавстві, управлінні, соціальних структурах, формах землеволодіння, темпи модернізації і, як наслідок, асиміляції та акультурації місцевого населення.Зміст:ВступДжерельна база та історіографіяГенерал-губернаторства Російської імперіїМалоросійське генерал-губернаторство (1802–1856). Інтеграція Лівобережної та Слобідської УкраїниПерші малоросійські генерал-губернаториОсновні напрями діяльності М. Г. РєпнінаЧернігівський, полтавський та харківський генерал-губернатор напередодні скасування посадиОсобливості генерал-губернаторської канцеляріїНоворосійське та Бессарабське генерал-губернаторство (1822–1874). Колонізаційні заходи імперіїСтановлення генерал-губернаторства на півдніПолітика «освоєння» та зросійщення: М. С. ВоронцовГенерал-губернатори напередодні та під час Великих реформСтруктура та склад канцелярії генерал-губернатораКиївське генерал-губернаторство (1832–1914). «Відвойовування» імперією Правобережної УкраїниПередісторія та завдання генерал-губернаторстваПосилення інтеграції: Д. Г. Бібіков, І. І. Васильчиков, М. М. АнненковЗаходи генерал-губернаторів після Січневого повстанняГенерал-губернаторство у кризовий період імперіїКанцелярія: структура, функції, архівВисновкиГенерал-губернаторства – імперський вимір УкраїниДодаткиСинхронна таблиця управління генерал-губернаторівДовідкова таблиця сучасної архівно-діловодної структури фонду Канцелярії новоросійського і бессарабського генерал-губернатораДовідкова таблиця сучасної структури фонду Канцелярії київського, подільського і волинського генерал-губернатораСписок скороченьСписок ілюстраційІменний покажчикІлюстраціїЧергова монографія Валентини Шандри продовжує, за словами самої авторки, «незвичний» в українській історіографії шлях: вивчення історії України через дослідження владних інституцій Російської імперії. Книжка є фактично узагальненням попередніх розвідок дослідниці й охоплює період від створення 1802 року Малоросійського генерал-губернаторства до 1914 року – припинення діяльности канцелярії київського, подільського та волинського генерал-губернаторства.Авторка в ретельному першоджерельному дослідженні не заперечує і не переглядає фундаментальних засновків національного наративу, але демонструє прагнення до неоднобічного висвітлення своєї теми. Чи не вперше в сучасній українській історіографії показано постаті найважливіших генерал-губернаторів і вміщено цінний додаток до книжки – синхронну таблицю генерал-губернаторів і довідкову таблицю сучасної структури фондів Канцелярії новоросійського, бесарабського та київського, подільського і волинського генерал-губернаторств.У висновках «Генерал-губернаторства – імперський вимір України» Валентина Шандра зазначає, що ця форма влади запроваджувалася на період військово-політичної інкорпорації територій та їх підпорядкування імперії, була «засобом нівеляції і асиміляції строкатого етносоціяльного конгломерату імперського простору». Створення генерал-губернаторств авторка вважає «своєрідним продовженням компромісу династії з місцевою знаттю», а їх скасування – свідченням зменшення дистанції між центром і периферією, «лакмусовим папірцем еволюціонування Російської імперії від багатоетнічної до унітарної».Звісно, в контексті нинішньої популярности імперіологічних досліджень варто замислитися, наскільки обґрунтовано проєктувати сучасні політичні кордони України на XIX століття? І чи аналіз системи управління навіть виокремлених у такий спосіб теренів можливий без серйозного розгляду загальної структури управління та образу влади цілої Російської імперії? Адже політика імперії на різних її окраїнах і в центрі була тісно пов’язана; невипадковими є і постійні переміщення найвищих посадовців з одних земель на інші (надзвичайно перспективна тема – порівняння діяльности, наприклад, Дондукова-Корсакова в Україні, на Дону й на Кавказі). Книжка Валентини Шандри лише побіжно торкається цих та інших теоретичних проблем, але це не зменшує вагомости запропонованої спроби першоджерельної систематизації історії генерал-губернаторств в Україні...