Любор Нидерле (1865—1944) — знаменитый чешский археолог, этнограф и историк-славист, член Чешской Академии наук.
Он окончил философский факультет Пражского университета, стал основателем и первым директором Археологического института в Праге (1919—24). Сначала занимался первобытной и античной, а затем славянской археологией. В 1893 г. вышла его книга «Человечество в доисторические времена», где изложена археология всей Европы от палеолита до средневековья включительно.
В 1902—34 гг. он опубликовал многотомный труд «Славянские древности», отличающийся научной точностью и объективностью (настоящее издание представляет собой сжатое изложение этого многотомного издания). В нём собрано всё, что тогда было известно о славянах IX—XII вв., и показана яркая и самобытная славянская культура. Опираясь на археологические данные и сопоставляя их с общеисторическими, филологическими и этнографическими материалами, Нидерле установил культурную общность славян в средние века.
Крайним скептиком Любор Нидерле был в вопросах славянского этногенеза: он считал, что ничего достоверного о древнейших славянах неизвестно, что лишь средневековые славянские материалы поддаются научному определению.
В 1931 г. вышла его работа «Руководство по славянской археологии», в которой подведены итоги его чисто археологических исследований.
Рассчитана на специалистов-славяноведов, студентов высших учебных заведений и широкие круги советских читателей.
Работа выдающегося чешского археолога-славяноведа конца XIX - начала XX века Любора Нидерле - "Славянские древности" - это "классика жанра". Это единственная в своем роде подлинная энциклопедия истории и культypы древних славян. Уже на протяжении века на этот капитальный тpyд ссылаются в своих работах все исследователи в этой области, без него невозможно обойтись при изучении жизни древних славян.
Теперь российскомy читателю вновь доступен и сам первоисточник.
Данное издание представляет собой сделанное автором сжатое изложение многотомного издания "Славянских древностей".
Множество иллюстраций, карты
Основные главы:
Пpаславянское единство: его пpоисхождение и pазвитие.
Пpоисхождение славян
Прародина славян.
Пеpвые истоpические известия о славянах и наименования последних.
Искусство, письмо и другие знания.
Религия вера и культ.
О характере и культуре славян.
| Про книгу | |
| Видавництво, місто | Новый Акрополь, М. |
| Рік видання | 2013 |
| Кількість сторінок | 752 |
| Обкладинка | тверд |
-
4.084грн.
Схожі товари
Хроники. 1325—1340
Книга содержит обширные разделы «Хроник» Жана Фруассара (ок. 1337-1410?), в которых освещается предыстория Столетней войны и самая ранняя ее стадия, завершившаяся подписанием Эсплешенского перемирия (1340). Представлены переводы трех основных редакций Книги Первой «Хроник»: «Амьенского манускрипта», «Римского манускрипта» и манускриптов «семейства А/В». Издание снабжено вводной статьей, подробными научными комментариями и богатым вспомогательным материалом в виде генеалогических таблиц и историко-географических карт...
Походження слов'янських націй
Книжку одного з найавторитетніших фахівців з історії Центрально-Східної Европи, очільника катедри ім. Грушевського й Українського наукового інституту Гарвардського університету професора Сергія Плохія присвячено питанню про історичні корені сучасних українців, білорусів і росіян. Зіперта на вельми широкій джерельній базі та зосереджена передусім на колізіях змагань за «руську спадщину» й на аналізі домодерних групових ідентичностей східних слов’ян, спільного і відмінного в їхніх культурах, історичних мітах, ідеологіях, візіях себе та інших тощо, монографія охоплює період від хрещення Русі до середини XVIII століття і має за мету підважити усталену традицію розглядати східнослов’янські народи як наперед визначені «предковічні» утворення, перенесені у давнину етноцентричні нації Нового часу.Ідентичність є проєктом і завжди перебуває у русі, стверджує це глибоко новаторське, переконливо ревізіоністичне дослідження, що його західні рецензенти оцінили як доконечне читання для всіх, хто вивчає історію слов’янства і цікавиться минулим Східної Европи.Авторизований переклад здійснено за виданням: Serhii Plokhy, The Origins of the Slavic Nations: Premodern Identities in Russia, Ukraine, and Belarus (Cambridge University Press, 2006). Переклали з англійської Микола Климчук (Передмова, Вступ, розділи 1–4) і Тарас Цимбал (розділи 5–8, Висновки).Від автора: Книжку, яку ви тримаєте у руках, присвячено питанню про витоки української, білоруської та російської націй. Вона охоплює період від хрещення Русі до середини ХVІІІ століття і має за мету переглянути усталену традицію розглядати східнослов’янські народи якпредковічні утворення і «переселяти» у давнину етноцентричні нації Нового часу. Раніше науковці часто-густо уявляли минуле модерних націй подібно до того, як іконописці зображують малятка Христа на руках в Богородиці – маленького, але з цілком дорослим обличчям й осмисленим поглядом, який не залишає сумніву, що його носій уже знає, ким він є. Запропонована тут модель дослідження відходить від традицій іконопису і нагадує радше відео цифрового мікроскопа, що демонструє у пришвидшеному темпі тривалі процеси виникнення, синтезу, розщеплення і трансформації складних утворень. Oдне з підставових тверджень цієї праці полягає у тому, що ідентичності завжди перебувають у русі. Нинішнє українське суспільство знає це ліпше за будь-кого...