Ранний Петербург – его облик, застройка, общественная жизнь, быт и нравы первых горожан – известны нам преимущественно по описаниям, составленным несколькими западноевропейскими современниками бурных событий в России эпохи Петра Великого, посетившими берега Невы. Наша книга – первый свод этих ценных сочинений, без которых многое в начальной истории города оказалось бы утраченным безвозвратно. Два немца (один аноним, другой – некто по фамилии Геркенс), шведский военнопленный Л.Ю. Эренмальм, шотландский офицер П.Г. Брюс, французкий путешественник О. де ла Мотрэ и два анонимных поляка были внимательными и заинтересованными наблюдателями, создавшими панораму жизни Петербурга в 1710 – 1726 гг. – из записи, известные лишь узкому кругу специалистов, мы представляем сегодня вниманию читателей.
Русские переводы публикуемых текстов сопровождаются введением научного характера и комментариями
. Книга рассчитана как на специалистов, историков, студентов, так и на самую широкую читательскую аудиторию.
| Про книгу | |
| Видавництво, місто | Наука, Л. |
| Рік видання | 1991 |
| Кількість сторінок | 279 |
| Обкладинка | тверд |
-
879грн.
Схожі товари
Эпоха Николая І
Книга из серии Русская Быль – серии монографий, посвященных жизнедеятельности российских императоров (Петра Великого, Екатерины II, Павла I, Александра I, Николая I) и важнейшим событиям русской истории. Монографии основаны на архивных материалах.Данный выпуск посвящен эпохе Николая І...
Генерал-губернаторства в Україні: 19 - початок 20 століття
У монографії розглядається історія генерал-губернаторств, заснованих в українських губерніях Російської імперії – Малоросійського (1802–1856), Новоросійського та Бессарабського (1822–1874) і Київського (1832–1914). Простежується, як за однакової форми врядування з тотожними функціями, з децентралізацією й концентрацією владних повноважень генерал-губернаторів здійснювалося управління набутими територіями. З’ясовуються методи й засоби інтеграції у складі імперії історичних регіонів з геополітичними, етносоціальними та господарськими відмінностями. Розглядаються шляхи усунення локальних особливостей у законодавстві, управлінні, соціальних структурах, формах землеволодіння, темпи модернізації і, як наслідок, асиміляції та акультурації місцевого населення.Зміст:ВступДжерельна база та історіографіяГенерал-губернаторства Російської імперіїМалоросійське генерал-губернаторство (1802–1856). Інтеграція Лівобережної та Слобідської УкраїниПерші малоросійські генерал-губернаториОсновні напрями діяльності М. Г. РєпнінаЧернігівський, полтавський та харківський генерал-губернатор напередодні скасування посадиОсобливості генерал-губернаторської канцеляріїНоворосійське та Бессарабське генерал-губернаторство (1822–1874). Колонізаційні заходи імперіїСтановлення генерал-губернаторства на півдніПолітика «освоєння» та зросійщення: М. С. ВоронцовГенерал-губернатори напередодні та під час Великих реформСтруктура та склад канцелярії генерал-губернатораКиївське генерал-губернаторство (1832–1914). «Відвойовування» імперією Правобережної УкраїниПередісторія та завдання генерал-губернаторстваПосилення інтеграції: Д. Г. Бібіков, І. І. Васильчиков, М. М. АнненковЗаходи генерал-губернаторів після Січневого повстанняГенерал-губернаторство у кризовий період імперіїКанцелярія: структура, функції, архівВисновкиГенерал-губернаторства – імперський вимір УкраїниДодаткиСинхронна таблиця управління генерал-губернаторівДовідкова таблиця сучасної архівно-діловодної структури фонду Канцелярії новоросійського і бессарабського генерал-губернатораДовідкова таблиця сучасної структури фонду Канцелярії київського, подільського і волинського генерал-губернатораСписок скороченьСписок ілюстраційІменний покажчикІлюстраціїЧергова монографія Валентини Шандри продовжує, за словами самої авторки, «незвичний» в українській історіографії шлях: вивчення історії України через дослідження владних інституцій Російської імперії. Книжка є фактично узагальненням попередніх розвідок дослідниці й охоплює період від створення 1802 року Малоросійського генерал-губернаторства до 1914 року – припинення діяльности канцелярії київського, подільського та волинського генерал-губернаторства.Авторка в ретельному першоджерельному дослідженні не заперечує і не переглядає фундаментальних засновків національного наративу, але демонструє прагнення до неоднобічного висвітлення своєї теми. Чи не вперше в сучасній українській історіографії показано постаті найважливіших генерал-губернаторів і вміщено цінний додаток до книжки – синхронну таблицю генерал-губернаторів і довідкову таблицю сучасної структури фондів Канцелярії новоросійського, бесарабського та київського, подільського і волинського генерал-губернаторств.У висновках «Генерал-губернаторства – імперський вимір України» Валентина Шандра зазначає, що ця форма влади запроваджувалася на період військово-політичної інкорпорації територій та їх підпорядкування імперії, була «засобом нівеляції і асиміляції строкатого етносоціяльного конгломерату імперського простору». Створення генерал-губернаторств авторка вважає «своєрідним продовженням компромісу династії з місцевою знаттю», а їх скасування – свідченням зменшення дистанції між центром і периферією, «лакмусовим папірцем еволюціонування Російської імперії від багатоетнічної до унітарної».Звісно, в контексті нинішньої популярности імперіологічних досліджень варто замислитися, наскільки обґрунтовано проєктувати сучасні політичні кордони України на XIX століття? І чи аналіз системи управління навіть виокремлених у такий спосіб теренів можливий без серйозного розгляду загальної структури управління та образу влади цілої Російської імперії? Адже політика імперії на різних її окраїнах і в центрі була тісно пов’язана; невипадковими є і постійні переміщення найвищих посадовців з одних земель на інші (надзвичайно перспективна тема – порівняння діяльности, наприклад, Дондукова-Корсакова в Україні, на Дону й на Кавказі). Книжка Валентини Шандри лише побіжно торкається цих та інших теоретичних проблем, але це не зменшує вагомости запропонованої спроби першоджерельної систематизації історії генерал-губернаторств в Україні...
Очерки по истории политических учреждений России
Максим Максимович Ковалевский (1851-1916) является основоположником русской исторической школы права, русской школы медиевистики европейских стран, создателем генетической социологии. Многочисленные ученые труды Ковалевского (его библиография насчитывает 677 единиц) свидетельствует о широте научных интересов автора и огромной эрудиции. Он с одинаковым знанием дела останавливался как на вопросах, связанных с общей теорией права и социологией, так и на вопросах из истории политических учреждений, истории социального хозяйственного быта, в связи с историей права первобытных народностей.СОДЕРЖАНИЕОт издателя • • • • • • • • • • • • • • • • • • • • • • • • 7Предисловие • • • • • • • • • • • • • • • • • • • • • • • 11Глава IКак Россия сложилась • • • • • • • • • • • • • • • • • • 14Глава IIГосударственные учреждения Московской Руси при первой династии • • • • • • • • • • • • • • • • • • 34Глава IIIМосковские учреждения в царствование Романовых • • • • • • 55Глава IVПолитические учреждения России в XVIII веке. — Реформы Петра Великого • • • • • • • • • • • • • • • • • • • • 88Глава VРеформы Екатерины II • • • • • • • • • • • • • • • • • • 113Глава VIРеформы Александра I. — Центральные учреждения • • • • • • 129Глава VIIРеформы Александра II. — Освобождение крепостных. — Сельское самоуправление • • • • • • • • • • • • • • • • • 155Глава VIIIРеформы Александра II. — Местное самоуправление. — Губернское, уездное и сельское • • • • • • • • • • • • • • • 170Глава IXРеформы Александра II. — Реформы — судебная, военная, университетская и печати. — Политические вольности русского подданного • • • • • • • • • • • • • • • • • • 188Глава XПоложение Польши в Российской империи • • • • • • • • • • 214Глава XIПоложение Финляндии в Российской империи • • • • • • • • 226..