Английский материализм XVIII в. — яркое и значительное явление в западноевропейской философии нового времени.
В лице своих выдающихся представителей Джона Толанда, Антони Коллинза, Давида Гартли, Джозефа Пристли он сыграл важную роль в развитии философской мысли в Англии, оказал большое влияние на развитие философии в других странах.
Джон Толанд (англ. John Toland; 30 ноября 1670, Арда, Северная Ирландия — 11 марта 1722, Уондсуэрт, Лондон, Великобритания) — ирландский философ. Основные идеи Толанда, оказавшие влияние на развитие английского и французского материализма XVIII в., связаны с доказательством единства материи и движения, признанием движения существенным свойством материи. Обосновывая мысль о всеобщей активности материи, мыслитель рисует впечатляющую картину беспрерывного движения «мировой материи», извечного круговорота природы, постоянного созидания и разрушения, возникновения и уничтожения явлений и предметов внешнего мира.
Джон Антони Коллинз (англ. John-Anthony Collins; 1676—1729, Лондон) — последователь и друг Локка, философ материалист и деист. Стал известен после сочинения «Рассуждения о свободомыслии» (англ. «A discourse on freethinking») (1713; фр. перев. 1714), в котором защищал свободу мысли: в первой части доказываются права и необходимость свободного мышления вообще, во второй — неограниченность права свободной мысли в религиозной области; третья часть посвящена полемике с иными авторами. Приводил аргументы против бессмертия души и существования свободы воли у человека.
Дэвид Гартли (Хартли) (англ. David Hartley, 1705, Армли, Йоркшир, Англия — 1757, Бат, Англия) — английский мыслитель, один из основоположников психологической теории, которая известна как ассоцианизм. Основной труд Гартли — «Размышления о человеке, его строении, его долге и упованиях» (англ. Observations on man, his frame, his duty and expectations). В нем развивается учение о вибрациях в нервной системе, а также представление об ассоциации идей как универсальном механизме психической жизни. Вторая часть труда посвящена рассмотрению богословских проблем.
Джозеф Пристли (англ. Joseph Priestley; 13 марта 1733 — 6 февраля 1804) — британский священник-диссентер, естествоиспытатель, философ, общественный деятель. Вошел в историю, прежде всего, как выдающийся химик, открывший кислород. В философии он был сторонником материализма, хотя и полагал, что законы материального мира созданы божественным разумом (деизм). Политически он был одним из ранних представителей современной либеральной теории. Еще в 1768 году в своем «Очерке об основных принципах государственного управления и о природе политической, гражданской и религиозной свободы» (Essay on the First Principles of Government) он был одним из первых, кто разделял политические права и гражданские права и свободы, ратуя за расширение последних.
| Про книгу | |
| Видавництво, місто | Мысль, М. |
| Рік видання | 1967 |
| Кількість сторінок | 3тт |
| Обкладинка | тверд |
-
3.767грн.
Схожі товари
Структура інстинктів і суспільство
Ім’я автора книги «Структура інстинктів і суспільство» (в виданні англійською - "Ерос і цивілізація") Герберта Маркузе стало відомим далеко за межами кола людей, так чи так причетних до філософських інтересів. Пропонована книга має підзаголовок: «Філософське дослідження вчення Фройда». Отже, Саме автора теорії позасвідомого Маркузе бере собі в союзники у пошуках методологічної опори для критичного розгляду сучасного стану цивілізації, «діагностики загального розладу». Може, тому, що на рівні свідомості сучасний стан суспільства, сучасна політична і, більше того, духовна ситуація не дає жодних підстав для обґрунтування ідей революційного перетворення суспільства? Людина як така повністю втратила здатність опиратися тиску суспільству, ба більше, здатність на свідомому рівні відчувати цей тиск. Отож, джерела невдоволення дійсністю доводиться шукати на рівні підсвідомого. На відміну від Фройда Маркузе вважає, що конфлікт між інстинктами та цивілізацією не є абсолютним: репресивність не є сутністю цивілізації як такої, а лише властива «специфічно історичній організації людського існування». Маркузе намагається внести історичний та суспільний вимір до поза-історичної побудови. Автор доповнює фройдівські поняття. Ототожнюючи пригнічення інстинктів із суспільним пригніченням, що є принаймні історично мінливим феноменом, він також стверджує історичність репресивного характеру принципу реальності. Для широкого кола читачів, яких цікавлять сучасні проблеми філософії, соціології, історії. ..
Высший синтез. Неизвестный Лосев.
В нашу книгу входят юношеские произведения выдающегося русского мыслителя А.Ф.Лосева (1893-1988). В полном объеме на основе новых архивных изысканий печатаются здесь работы только еще начинающего свой путь ученого (например, статьи о религии и атеизме, религиозном воспитании, науке и морали и др.), для которого наука, философия, религия, искусство и нравственность составляли органическое единство. Впервые выходят в свет сочинение, посвященное Платону, исследования мифологического и религиозного сознания, психологические опыты эстетического восприятия ритма.Пытливый читатель с интересом может проследить истоки долгой творческой жизни А.Ф.Лосева, автора знаменитых трудов 20-х годов (в том числе "Диалектики мифа" и "Философии имени"), а также поздней восьмитомной "Истории античной эстетики", тем самым соединяя начало и конец XX века...
Діалоги
Платона (427 - 347 рр. до н. е.) вважають не тільки філософом, але й великим письменником античності. Найбільш він прославився як майстер діалогу. У видання ввійшли вибрані діалоги, а також монологічний твір "Апологія Сократа". Розмову в більшості діалогів веде вчитель Платона Сократ, який невимушено приводить співбесідників до глибоких філософських висновків і водночас надає читачеві можливість самостійного пошуку істини...