В книге рассматривается история войн, в которых участвовала Россия в течение XIX столетия. Автор выясняет причины и характер каждой из войн, исследует развитие русского военного и военно-морского искусства, стратегию и тактику, показывает зависимость от политического и экономического строя страны способов и форм ведения военных действий. Дается характеристика выдающихся представителей военного и военно-морского искусства России: М. И. Кутузова, П. И. Багратиона, М. Б. Барклая-де-Толли, Д. Н. Сенявина, В. А. Корнилова, П. С. Нахимова. Большое внимание уделено показу героических традиций русского народа.
| Про книгу | |
| Видавництво, місто | Наука, М. |
| Рік видання | 1974 |
| Кількість сторінок | 360 |
| Обкладинка | тверд |
-
800грн.
Схожі товари
Трактаты о военном искусстве.\черная с драконом
Перед вами — древнейшие из известных человечеству трактатов о военном искусстве и его философии.Прошли века и века — однако и по сей день никому еще не удавалось сформулировать принципы искусства ведения войны так же просто и афористично, как сделали это классические "военные философы" древнего Китая — люди, известные нам лишь под псевдонимами Сунь-Цзы и У-Цзы.Перед вами — произведения, оказавшие значительное влияние на все военное искусство Востока — и по сию пору входящие в программы обучения военных академий не только Китая, но и Японии. Оба трактата издаются в классическом переводе замечательного востоковеда - академика Н.И. Конрада и снабжены обширными комментариями переводчика!СодержаниеСунь-цзы. Трактат о военном искусстве от автораВведение Сунь-цзы. Трактат о военном искусствеКомментарийВоенная доктрина Сунь-цзыПримечанияУ-цзы. Трактат о военном искусствепредисловиеБиография У-цзы и его трактатУ-цзы. Трактат о военном искусствеКомментарий..
Установление российского господства в Речи Посполитой. 1756-1768 гг."
В монографии исследованы основные этапы политики России в Польше от начала Семилетней войны до заключения в 1768 г. российско-польского договора о "гарантии" государственного и сословного строя речи Посполитой. Развитие польско-российских отношений указанного периода рассматривается в контексте внутренней политики Польско-Литовского государства и международных отношений в Европе. Статус гаранта "польской конституции", приобретенный с помощью консервативных магнатов и под угрозой применения военной силы означал для правительства Екатерины II формальное признание зависимости шляхетской республики от Российской Империи, сохранение политической анархии в Польше и устранение влияния в Речи Посполитой других великих держав...
Генерал-губернаторства в Україні: 19 - початок 20 століття
У монографії розглядається історія генерал-губернаторств, заснованих в українських губерніях Російської імперії – Малоросійського (1802–1856), Новоросійського та Бессарабського (1822–1874) і Київського (1832–1914). Простежується, як за однакової форми врядування з тотожними функціями, з децентралізацією й концентрацією владних повноважень генерал-губернаторів здійснювалося управління набутими територіями. З’ясовуються методи й засоби інтеграції у складі імперії історичних регіонів з геополітичними, етносоціальними та господарськими відмінностями. Розглядаються шляхи усунення локальних особливостей у законодавстві, управлінні, соціальних структурах, формах землеволодіння, темпи модернізації і, як наслідок, асиміляції та акультурації місцевого населення.Зміст:ВступДжерельна база та історіографіяГенерал-губернаторства Російської імперіїМалоросійське генерал-губернаторство (1802–1856). Інтеграція Лівобережної та Слобідської УкраїниПерші малоросійські генерал-губернаториОсновні напрями діяльності М. Г. РєпнінаЧернігівський, полтавський та харківський генерал-губернатор напередодні скасування посадиОсобливості генерал-губернаторської канцеляріїНоворосійське та Бессарабське генерал-губернаторство (1822–1874). Колонізаційні заходи імперіїСтановлення генерал-губернаторства на півдніПолітика «освоєння» та зросійщення: М. С. ВоронцовГенерал-губернатори напередодні та під час Великих реформСтруктура та склад канцелярії генерал-губернатораКиївське генерал-губернаторство (1832–1914). «Відвойовування» імперією Правобережної УкраїниПередісторія та завдання генерал-губернаторстваПосилення інтеграції: Д. Г. Бібіков, І. І. Васильчиков, М. М. АнненковЗаходи генерал-губернаторів після Січневого повстанняГенерал-губернаторство у кризовий період імперіїКанцелярія: структура, функції, архівВисновкиГенерал-губернаторства – імперський вимір УкраїниДодаткиСинхронна таблиця управління генерал-губернаторівДовідкова таблиця сучасної архівно-діловодної структури фонду Канцелярії новоросійського і бессарабського генерал-губернатораДовідкова таблиця сучасної структури фонду Канцелярії київського, подільського і волинського генерал-губернатораСписок скороченьСписок ілюстраційІменний покажчикІлюстраціїЧергова монографія Валентини Шандри продовжує, за словами самої авторки, «незвичний» в українській історіографії шлях: вивчення історії України через дослідження владних інституцій Російської імперії. Книжка є фактично узагальненням попередніх розвідок дослідниці й охоплює період від створення 1802 року Малоросійського генерал-губернаторства до 1914 року – припинення діяльности канцелярії київського, подільського та волинського генерал-губернаторства.Авторка в ретельному першоджерельному дослідженні не заперечує і не переглядає фундаментальних засновків національного наративу, але демонструє прагнення до неоднобічного висвітлення своєї теми. Чи не вперше в сучасній українській історіографії показано постаті найважливіших генерал-губернаторів і вміщено цінний додаток до книжки – синхронну таблицю генерал-губернаторів і довідкову таблицю сучасної структури фондів Канцелярії новоросійського, бесарабського та київського, подільського і волинського генерал-губернаторств.У висновках «Генерал-губернаторства – імперський вимір України» Валентина Шандра зазначає, що ця форма влади запроваджувалася на період військово-політичної інкорпорації територій та їх підпорядкування імперії, була «засобом нівеляції і асиміляції строкатого етносоціяльного конгломерату імперського простору». Створення генерал-губернаторств авторка вважає «своєрідним продовженням компромісу династії з місцевою знаттю», а їх скасування – свідченням зменшення дистанції між центром і периферією, «лакмусовим папірцем еволюціонування Російської імперії від багатоетнічної до унітарної».Звісно, в контексті нинішньої популярности імперіологічних досліджень варто замислитися, наскільки обґрунтовано проєктувати сучасні політичні кордони України на XIX століття? І чи аналіз системи управління навіть виокремлених у такий спосіб теренів можливий без серйозного розгляду загальної структури управління та образу влади цілої Російської імперії? Адже політика імперії на різних її окраїнах і в центрі була тісно пов’язана; невипадковими є і постійні переміщення найвищих посадовців з одних земель на інші (надзвичайно перспективна тема – порівняння діяльности, наприклад, Дондукова-Корсакова в Україні, на Дону й на Кавказі). Книжка Валентини Шандри лише побіжно торкається цих та інших теоретичних проблем, але це не зменшує вагомости запропонованої спроби першоджерельної систематизації історії генерал-губернаторств в Україні...