В первых главах излагается история национализма, обсуждаются его концептуальные трансформации. Специальная глава посвящена сопоставлению теорий национализма, основных точек зрения и позиций известных исследователей. Национализм рассматривается в контексте основных идеологических парадигм современности: либерализма и консерватизма. Заинтересованному читателю будет также интересно узнать, как изменяется национализм в условиях глобализации, как он связан с социально-экономическими процессами, институциональными, культурными трансформациями, происходящими в современном обществе.
| Про книгу | |
| Видавництво, місто | ГУ ВШЭ, М. |
| Рік видання | 2006 |
| Кількість сторінок | 356 |
| Обкладинка | тверд |
-
1.799грн.
Схожі товари
Постправда: Знание как борьба за власть
Хотя термин «постправда» был придуман критиками, на которых произвели впечатление брекзит и президентская кампания в США, постправда, или постистина, укоренена в самой истории западной социальной и политической теории. Стив Фуллер возвращается к Платону, рассматривает ряд проблем теологии и философии, уделяет особое внимание макиавеллистской традиции классической социологии. Ключевой фигурой выступает Вильфредо Парето, предложивший оригинальную концепцию постистины в рамках своей теории циркуляции двух типов элит — львов и лис, согласно которой львы и лисы конкурируют за власть и обвиняют друг друга в нелегитимности, ссылаясь на ложность высказываний оппонента — либо о том, что они (львы) сделали, либо о том, что они (лисы) сделают. Определяющая черта постистины — строгое различие между видимостью и реальностью, которое никогда в полной мере не устраняется, а потому самая сильная видимость выдает себя за реальность. Вопрос в том, как добиться большего выигрыша — путем быстрых изменений видимости (позиция лис) или же за счет ее стабилизации (позиция львов). Автор с разных сторон рассматривает, что все это означает для политики и науки.Книга адресована специалистам в области политологии, социологии и современной философии...
Новая наука политики. Введение
..
Капітал у XXI столітті
Кому буде належати світ наприкінці XXI століття? Чи правий був Карл Маркс, обіцяючи неминучу загибель капіталізму? Як суспільство і держава повинні реагувати на зростаючу прірву між багатими і бідними? На ці та інші питання французький економіст, автор світового бестселера Тома Пікетті дає вичерпні відповіді у цій книзі.Автор жодним чином не претендує на беззаперечність своїх ідей. На прикладі Європи і США він розглядає концепції розвитку капіталу від ХVІІІ століття й до сьогодні, усі свої ідеї підкріплює ретельно розробленими таблицями, елементарними та усім зрозумілими формулами, навіть прикладами з класичного та сучасного мистецтва.Книга Пікетті розширює і поглиблює наші знання про такий складний організм як капітал, що по-своєму росте, розвивається, переживає кризи та депресії, відновлюється і набуває нових форм.Томас Пікеттi — висхідна зірка не тільки французької, але й світової економічної науки. До своїх сорока трьох років він встиг досягти помітних успіхів: у 2002 році він був визнаний кращим молодим економістом Франції, в 2005 році став директором Паризької школи економіки, де двома роками пізніше перейшов на посаду професора,а в 2012 році був включений американським журналом «Foreign Policy» в список ста найвпливовіших інтелектуалів світу.Однак найбільшим його успіхом став монументальна праця під назвою«Капітал в XXI столітті", опублікований у Франції в 2013 році і вийшов в англійському перекладі навесні 2014 року. Книга миттєво стала бестселером — не тільки на батьківщині автора, а й за її межами: навіть у Сполучених Штатах, де до перекладної літератури ставляться досить скептично, вона впродовж декількох тижнів займала перші рядки в провідних книжкових рейтингах.У чому причина такої популярності цього дослідження? Пiкеттi запропонував новий погляд на проблему, яка в останні десятиліття звертає на себе все більше уваги і якій сам він займався добрі півтора десятка років — проблему нерівності. Проаналізувавши величезний масив інформації, французький економіст виявив таку закономірність. За інших рівних, швидке економічне зростання зменшує роль капіталу і його концентрацію в приватних руках і призводить до скорочення нерівності, в той час як уповільнення зростання має наслідком зростання значення капіталу і збільшення нерівності. В історичній ретроспективі - а книга Пiкеттi охоплює величезний період від початку XVIII століття до наших днів — зростання впливу капіталу переривався лише у двадцятому сторіччі як наслідок двох світових воєн і кейнсіанської політики Славного тридцятиліття (1945-1975).Сьогодні світ повертається до тієї моделі, яка домінувала в XIX столітті, а саме, до збільшення концентрації капіталу і до зростання його прибутковості на тлі повільного економічного зростання і стагнації заробітків більшості населення. Іншими словами, світ повернувся до ситуації, коли нерівність неухильно збільшується, що може призвести до тяжких соціальних і політичних наслідків.Втім, на відміну від Карла Маркса, з яким Пiкеттi часто порівнюють,француз не обмежується однією лише похмурої констатацією сформованого положення і не пророкує крах капіталістичної системи. Він пропонує заходи, насамперед фіскального характеру, які могли б призупинити несприятливі тенденції і навіть звернути їх назад. Наскільки його рекомендації здійсненні, покаже час, проте вже зараз заслуга французького вченого очевидна: як влучно зауважив американський економіст Пол Кругман, лауреат нобелівської премії з економіки, «Пикетт змінив наше розуміння економіки … Ми ніколи не зможемо міркувати про багатство і нерівність так, як завжди»...