"Атлант расправил плечи" - центральное произведение русской писательницы зарубежья Айн Рэнд, переведенное на множество языков и оказавшее огромное влияние на умы нескольких поколений читателей. Своеобразно сочетая фантастику и реализм, утопию и антиутопию, романтическую героику и испепеляющий гротеск, автор очень по-новому ставит извечные не только в русской литературе "проклятые вопросы" и предлагает свои варианты ответов - острые, парадоксальные, во многом спорные.
Книга 1 Непротивление
В первой части читатели знакомятся с главными героями, гениальными предпринимателями, которым противостоят их антиподы - бездарные государственные чиновники. Повествование начинается с вопроса: кто такой Джон Голт? И на этот вопрос будут искать ответ герои романа и его читатели.
Книга 2 Или-или
Вторая часть романа - социальный прогноз. В ситуации, когда правительство берет курс на "равные возможности", считая справедливым за счет талантливых и состоятельных сделать богатыми никчемных и бесталанных, проигравшими оказываются все. Запрет на развитие производства и лоббирование интересов "нужных" людей разрушают общество. Динамика повествования задается сложным переплетением судеб героев, любовными коллизиями и загадкой, кто же такой Джон Голт.
Книга 3 А есть А
Третья часть развенчивает заблуждения мечтательных борцов за равенство и братство. Государственные чиновники, лицемерно призывающие граждан к самопожертвованию, но ограничивающие свободу предпринимательства, приводят страну к экономическому краху.
Сюжет сплетается из финансовых и политических интриг, и одновременно звучит гимн новой этике: капиталистическая система ценностей не только социально оправданна, но и нравственна. Герой нового мира, гениальный изобретатель Джон Голт, провозглашает принцип "нравственности разумного эгоизма" одной фразой: "Я никогда не буду жить ради другого человека и никогда не попрошу другого человека жить ради меня".
| Про книгу | |
| Видавництво, місто | Альпина, М. |
| Рік видання | 2011 |
| Кількість сторінок | 3тт |
| Обкладинка | тверд |
-
3.554грн.
Схожі товари
Рыцарь и буржуа
Книга состоит из двух наиболее важных в теоретическом отношении работ крупнейшего польского исследователя в области морали.Работа «Рыцарский этос и его разновидности» посвящена рассмотрению разновидностей и эволюции рыцарского этоса, начиная с античности и кончая новейшей историей. В «Буржуазной морали» обстоятельно анализируется становление и развитие норм и ценностей буржуазной морали и присущих ей личностных образцов поведения. В ходе рассмотрения исторических типов нравственности автор широко привлекает материал художественной литературы, публицистики, мемуаров, этнографических и социологических исследований, что делает возможным рекомендовать книгу не только специалистам по истории этики но и широким кругам читателей.Содержание• К. А. Шварцман, А. А. Гусейнов. Исторические образы морали• От переводчика• Рыцарский этос и его разновидности • ПредисловиеГлава I. Понятие образца и понятие подражанияГлава II. Рыцарский этос в Древней ГрецииГлава III. Спартанский воинГлава IV. Древние германцыГлава V. Рыцарь в средневековьеГлава VI. Рыцарь в роли придворногоГлава VII. ДжентльменГлава VIII. Рыцарский этос в Новом СветеЗаключительные замечания• Буржуазная мораль • ПредисловиеГлава I. Предварительные замечанияГлава II. Буржуазная мораль в отступленииГлава III. Классическая модель буржуазной морали: Бенджамин ФранклинГлава IV. Добродетель бережливостиГлава V. Купец и джентльмен у Даниеля ДефоГлава VI. Пуританские секты и буржуазная этика в развитии капитализма Нового времениГлава VII. Зависть как мелкобуржуазная чертаГлава VIII. Буржуазная этика раннего итальянского капитализма: Леон Баттиста АльбертиГлава IX. Буржуазные моральные катехизисы эпохи Великой французской революцииГлава X. Интерференция буржуазных и дворянских личностных образцов в XIX векеГлава XI. Методологические замечания о выявлении социальной обусловленности идеологииГлава XII. Обозрение книги в целом• О некоторых изменениях в этике борьбы• Указатель имен• Предметный указатель..
Капіталізм і свобода
Книга Нобелівського лауреата Мільтона Фрідмана «Капіталізм і свобода» справила неабиякий вплив на «батьків» неолібералізму в політиці – М. Тетчер та Р. Рейгана. Багато з ідей Фрідмана були успішно впроваджені, і це, серед іншого, призвело до довготривалого економічного підйому у цих країнах. Американський науковець дає визначення лібералізму, ліберальної політики та логічних аргументів на її користь на важливих практичних прикладах. Новаторські для свого часу ідеї та аргументи Фрідмана багато в чому залишаються актуальними для сучасної України. Це стосується і пенсійної системи, і освіти, і оподаткування, і інших сфер життя...
Плутократи. Епоха нових багатих і занепад старої системи
Сучасні багатії перетворилися на глобальну спільноту рівних: у них більше спільного між собою, ніж зі співвітчизниками. Цей новий клас два десятиліття досліджувала Христя Фріланд. Через численні інтерв’ю авторка препарує життя плутократів з глибоким розумінням і навіть співчуттям. Йде слідами російських, мексиканських, індійських олігархів під час буму приватизації, показує гендерні відмінності між «жіночим» середнім класом і «чоловічою» елітою нагорі. Фріланд розповідає, чим відрізняються нинішні багатії від колишніх рантьє, звідки в них гроші і навіщо вони займаються благодійністю. Зокрема приділяє увагу й українським мільйонерам, які теж ухопили ласий шматок пирога.Бестселер The New York Times. Найкраща книга 2013 року за версією Financial Times. Христя Фріланд отримала за «Плутократів» Премію ім. Ліонеля Жельбера (за документальне висвітлення міжнародних справ) та нагороду National Business Book Award за найбільш видатну канадську книжку, що має відношення до бізнесуВідгуки про книжку«Фріланд проводить аналогію з Венецією, яка 700 років тому стала заможною торговою імперією. Місто занепало, коли плутократи закріпили свої переваги, придушивши відкрите динамічне суспільство, завдяки якому місто розквітло. Сьогодні Венеція тоне. Книжка Фріланд спонукає задуматися, чи не тонемо ми теж».— Chicago Tribune«На жаль, це дуже потрібна книжка. Те, що Фріланд навряд чи стане вашим другом у політиці, не має відлякувати. Але прочитавши її, ви гірко посмієтеся, коли пригадаєте гасло нещодвньої конференції консервативної партії: «Для тих, хто тяжко працює».Авторка подає правду без зайвих емоцій. Вона вміє слухати плутократів, і вони з нею говорять».— Guardian«Міс Фріланд добре розкриває звички й мораль нової еліти, але мимоволі показує і те, що ми завжди молилися на гроші, статус і владу. Велике табло демонструє меркантильний рахунок нашого життєвого матчу — і цей рахунок багато про нас розкаже».— New York Journal of BooksЦитатиПро канадський фінансовий секторСвоєкорислива, і в кінцевому підсумку саморуйнівна, ментальність Вол-стріт і Сіті впливала на фінансову політику всього світу, але запанувала не скрізь. Один з винятків — Канада. Тамтешні регулятори висували жорсткіші вимоги до банківських резервів і кредитних операцій, ніж у Лондоні і в Нью-Йорку. В результаті канадський фінансовий сектор не довелося рятувати коштом бюджету, а рецесія (і бюджетний дефіцит) проходила тут м’якше, ніж у Сполучених Штатах. Канадський центробанк досі ділить світ на «кризові економіки» (там, де банки обвалилися) і решту, як-от Канада.Оттава пішла іншим курсом, бо уряд по-іншому розумів свої обов’язки стосовно системи в цілому і по-іншому будував стосунки з банкірами. Засади такого підходу сформував Пол Мартін, міністр фінансів у 1990-ті роки. Мартін до шариковського класу «взяти-й-поділити» не належить — він сам мультимільйонер. «Я знав, що рано чи пізно станеться криза, як і всі, хто вчив історію, — розповів він мені. — Я просто хотів бути впевнений, що криза станеться не в Канаді, а міжнародна епідемія не сильно зачепить канадські банки».Про позиційні блага«Позиційні блага» — це товари і послуги, чия цінність залежить від дефіцитності і бажання інших людей їх мати. Якщо у вас є, то в мене не буде. Місце у Гарварді чи будинок у престижній шкільній окрузі — це позиційні блага. Айфон чи пошта на «джімейлі» — ні.Про світських святихВеликі гроші допомагають виправдати вечори, проведені за роботою. Крім того, супереліту, принаймні до фінансової кризи 2008 року, гріла роль героїв нашого часу — так їх сприймала наша культура. Їхні чесноти проявлялися не в традиційній юдео-християнській формі — Стів Джобс, центральний персонаж іконостасу, був неприємним егоїстичним типом, який без докорів сумління зневажав і ображав працівників, членів родини (зокрема доньку), що вже казати про простих смертних, які наважувалися написати йому імейла. Але без них бізнес не процвітає, тут вони перевершують усіх — ось чому нам так подобається історія про друге пришестя Джобса в «Епл», коли він показав, які нікчеми його перед тим звільнили.Про Джорджа СоросаТридцять років, від 1969-го до 2000-го, його фонд «Квантум» давав інвесторам в середньому 31 відсоток на рік . Якби ви вклали в Сороса десять тисяч доларів у 1969 році, то у 2000-му отримали б 43 мільйони. За даними фонду «Ел-сі-ейч інвестментс», який входить до складу «Едмон де Ротшильд груп», Сорос — найуспішніший інвестор сучасності, станом на 2010 рік він заробив більше, ніж Ворен Бафет, «Волт Дісней» і «Епл»...