Издание включает переводы наиболее известных работ крупнейших представителей французского либерализма первой половины XIX века: "Принципы политики" Бенжамена Констана, "О средствах правления и оппозиции в современной Франции" и "Политическая философия: о суверенитете" Франсуа Гизо. Публикуемые работы рассматривают и решают такие вопросы, как реконструкция постреволюционного общества, соотношение человека и гражданина, гражданского общества и государства, не утратившие своей актуальности и в наши дни.
| Про книгу | |
| Видавництво, місто | РОССПЭН, М. |
| Рік видання | 2000 |
| Кількість сторінок | 592 |
| Обкладинка | тверд |
-
2.676грн.
Схожі товари
Общество как социальная система
Общество общества" Никласа Лумана - всеобъемлющее социологическое исследование общества как системы. Выработанная этим классиком современной социологии теория всесторонне и обоснованно описывает процесс возникновения Мирового Общества в качестве осевогодля социального развития западной цивилизации как таковой. Используя такие универсальные - как для естественных, так и для социальных наук - ключевые понятия как аутопойесис, бифуркация, биологическая эволюция, хаос, система и функция, информация и коммуникация, Луман описывает динамику эволюционирования всех важнейших сфер социальности: Право и Политику, Науку и Образование, Религию и Искусство, Экономику и Любовь.Содержание:ПРЕДИСЛОВИЕ: ОБЩЕСТВО ОБЩЕСТВА 7ОБЩЕСТВО КАК СОЦИАЛЬНАЯ СИСТЕМАI. ОБЩЕСТВЕННАЯ ТЕОРИЯ СОЦИОЛОГИИ 15II. ПРЕДВАРИТЕЛЬНЫЕ МЕТОДОЛОГИЧЕСКИЕ ЗАМЕЧАНИЯ 36III. СМЫСЛ 45IV. РАЗЛИЧЕНИЕ СИСТЕМЫ И ОКРУЖАЮЩЕГО МИРА 63V. ОБЩЕСТВО КАК ВСЕОХВАТЫВАЮЩАЯ СОЦИАЛЬНАЯ СИСТЕМА 83VI. ОПЕРАТИВНАЯ ЗАМКНУТОСТЬ И СТРУКТУРНЫЕ СОПРЯЖЕНИЯ 98VII. ПОЗНАНИЕ 130VIII. ЭКОЛОГИЧЕСКИЕ ПРОБЛЕМЫ 138IX. КОМПЛЕКСНОСТЬ 145X. МИРОВОЕ ОБЩЕСТВО 157XI. ПРИТЯЗАНИЯ НА РАЦИОНАЛЬНОСТЬ 186Послесловие переводчика: «НИКЛАС ЛУМАН: ЭПИСТЕМОЛОГИЧЕСКИЕ ОСНОВАНИЯ И ИСТОЧНИКИ СОЦИОЛОГИЧЕСКОГО КОНСТРУКТИВИЗМА» 208ПРИМЕЧАНИЯ 228..
Теоретико-методологические основы исследования политической социализации.
В монографии дан анализ политической социализации как самостоятельного направления социологических исследований, обладающего своей предметной областью, теоретическими подходами и методами. С позиций историко-социологической методологии и поколенческого подхода представлена модель политической социализации и проанализирована смена политических поколений в советском и российском обществе в XX–XXI вв. Исследованы важнейшие стороны политической социализации и ресоциализации поколений в кризисные 1992–2000 гг.: формирование у них новой политической идентичности; влияние социально-экономической адаптации на усвоение ими политических ценностей и идеологий, на политические установки, становление партийно-политических ориентаций. Книга адресована социологам, политологам, политикам, занимающимся проблемами политической социализации, а также аспирантам и студентам, изучающим и исследующим эти проблемы.СОДЕРЖАНИЕ Введение 3 1. Объект и предметная область исследования политической социализации 11 1.1. Социализация как дилемма обобществления и индивидуализации – 1.2. Социализация, воспитание и адаптация. Структура процесса социализации и его политический аспект 19 1.3. Политическая социализация как массовый феномен 27 2. Зарубежный и отечественный опыт исследования политической социализации 37 2.1. Зарубежные исследования политической социализации (США, Германия, Польша, Швейцария) – 2.2. Отечественные исследования советского человека 50 3. О возможности создания общей теории политической социализации 58 3.1. Предпосылки в аспекте теоретической социологии 59 3.2. Проблема политических ценностей 71 4. Методологические проблемы изучения политической социализации в меняющемся обществе 77 4.1. Историческая социология как стратегия исследования 78 4.2. Поколенческий аспект 89 4.3. Модель формирования политических поколений 97 4.4. Проблемы обеспечения эмпир..." "...5. Дифференциация социальных и политических поколений российского общества 119 5.1. Периоды российской истории XX в 121 5.2. Дифференциация политических поколений 128 5.3. Политико-поколенческая ситуация в 1990-е гг. 142 6. Политическая социализация в кризисном обществе 148 6.1. Объективные факторы – 6.2. Социально-психологические условия 155 6.3. Роль новых правовых норм 163 7. Формирование политической идентичности в переходный период 169 7.1. Новое державное сознание 172 7.2. От советской идентичности к новому гражданскому сознанию? 183 7.3. Экскурс: истоки национальных предрассудков 190 8. Значение адаптации к переменам для усвоения политических ценностей 198 8.1. О связи потребностей, интересов и усвоенных ценностях: теоретический экскурс – 8.2. Экономическая адаптация и усвоение идеологий: типологические примеры 208 9. Начала формирования партийно-политических ориентаций 225 9.1. Экскурс: «високосные политические годы» в Псковской области 227 9.2. Политическая социализация детей 244 Заключение: итоги и перспективы 261 Литература 263 Приложение 1. Эмпирические исследования политической социализации некоторых поколений России (1992—2000 гг.), использованные в книге 279 Приложение 2. Нормативно-правовые документы, проанализированные в книге 281 ..
Капітал у XXI столітті
Кому буде належати світ наприкінці XXI століття? Чи правий був Карл Маркс, обіцяючи неминучу загибель капіталізму? Як суспільство і держава повинні реагувати на зростаючу прірву між багатими і бідними? На ці та інші питання французький економіст, автор світового бестселера Тома Пікетті дає вичерпні відповіді у цій книзі.Автор жодним чином не претендує на беззаперечність своїх ідей. На прикладі Європи і США він розглядає концепції розвитку капіталу від ХVІІІ століття й до сьогодні, усі свої ідеї підкріплює ретельно розробленими таблицями, елементарними та усім зрозумілими формулами, навіть прикладами з класичного та сучасного мистецтва.Книга Пікетті розширює і поглиблює наші знання про такий складний організм як капітал, що по-своєму росте, розвивається, переживає кризи та депресії, відновлюється і набуває нових форм.Томас Пікеттi — висхідна зірка не тільки французької, але й світової економічної науки. До своїх сорока трьох років він встиг досягти помітних успіхів: у 2002 році він був визнаний кращим молодим економістом Франції, в 2005 році став директором Паризької школи економіки, де двома роками пізніше перейшов на посаду професора,а в 2012 році був включений американським журналом «Foreign Policy» в список ста найвпливовіших інтелектуалів світу.Однак найбільшим його успіхом став монументальна праця під назвою«Капітал в XXI столітті", опублікований у Франції в 2013 році і вийшов в англійському перекладі навесні 2014 року. Книга миттєво стала бестселером — не тільки на батьківщині автора, а й за її межами: навіть у Сполучених Штатах, де до перекладної літератури ставляться досить скептично, вона впродовж декількох тижнів займала перші рядки в провідних книжкових рейтингах.У чому причина такої популярності цього дослідження? Пiкеттi запропонував новий погляд на проблему, яка в останні десятиліття звертає на себе все більше уваги і якій сам він займався добрі півтора десятка років — проблему нерівності. Проаналізувавши величезний масив інформації, французький економіст виявив таку закономірність. За інших рівних, швидке економічне зростання зменшує роль капіталу і його концентрацію в приватних руках і призводить до скорочення нерівності, в той час як уповільнення зростання має наслідком зростання значення капіталу і збільшення нерівності. В історичній ретроспективі - а книга Пiкеттi охоплює величезний період від початку XVIII століття до наших днів — зростання впливу капіталу переривався лише у двадцятому сторіччі як наслідок двох світових воєн і кейнсіанської політики Славного тридцятиліття (1945-1975).Сьогодні світ повертається до тієї моделі, яка домінувала в XIX столітті, а саме, до збільшення концентрації капіталу і до зростання його прибутковості на тлі повільного економічного зростання і стагнації заробітків більшості населення. Іншими словами, світ повернувся до ситуації, коли нерівність неухильно збільшується, що може призвести до тяжких соціальних і політичних наслідків.Втім, на відміну від Карла Маркса, з яким Пiкеттi часто порівнюють,француз не обмежується однією лише похмурої констатацією сформованого положення і не пророкує крах капіталістичної системи. Він пропонує заходи, насамперед фіскального характеру, які могли б призупинити несприятливі тенденції і навіть звернути їх назад. Наскільки його рекомендації здійсненні, покаже час, проте вже зараз заслуга французького вченого очевидна: як влучно зауважив американський економіст Пол Кругман, лауреат нобелівської премії з економіки, «Пикетт змінив наше розуміння економіки … Ми ніколи не зможемо міркувати про багатство і нерівність так, як завжди»...