Книга американского социолога Эрвина Гоффмана «Тотальные институты» (1963) — это исследование социальных процессов, приводящих к изменению идентичности людей, оказавшихся в закрытых учреждениях: психиатрических больницах, тюрьмах, концентрационных лагерях, монастырях, армейских казармах.
На основе собственной этнографической работы в психиатрической больнице и многочисленных дополнительных источников: художественной литературы, мемуаров, научных публикаций — Гоффман рисует объемную картину трансформаций, которые претерпевает самовосприятие постояльцев тотальных институтов, и средств, которые постояльцы используют для защиты от разрушительного воздействия институциональной среды на их представления о себе и других.
Книга «Тотальные институты» стала важным этапом в осмыслении закрытых учреждений не только в социальных науках, но и в обществе в целом.
Впервые полностью переводится на русский язык.
Гоффман Э. Тотальные институты / Пер. с англ. А. Салина; под ред. А. Корбута. Предисл. Д. Шалина.
Тканевый переплёт, качественная печать и бумага
| Про книгу | |
| Видавництво, місто | Элементарные формы |
| Рік видання | 2015 |
| Кількість сторінок | 464 |
| Обкладинка | тверд |
-
6.848грн.
Схожі товари
Насильство та суспільні порядки. Основні чинники, які вплинули на хід історії
Більшість суспільств, які ми називаємо природними державами, обмежують насильство за допомогою політичного маніпулювання економікою. Це формує привілейовані класи, які, своєю чергою, обмежують застосування насильства певними авторитетами. Проте це сповільнює як економічний, так і політичний розвиток держав. А сучасні суспільства, навпаки, створюють відкритий доступ до економічних і політичних організацій, сприяючи політичній та економічній конкуренції.Автори книжки дають основу для розуміння того, чому суспільства відкритого доступу розвиваються краще як із політичного, так і з економічного погляду. А також розповідають про 25 країн, які здійснили перехід від природного типу до держав із відкритим доступом.Автори пропонують концептуальну схему, яка відображає моделі соціальної, економічної, політичної, військової, релігійної та освітньої поведінки. З її допомогою вони пояснюють, як стійкі та прогнозовані соціальні інститути дають раду мінливому, непрогнозованому та незвичному світу. Обговорення цих моделей проілюстровано численними прикладами з історії.Дуґлас Норт — американський економіст, соціальний філософ, історик, лауреат Нобелівської премії з економіки 1993 року.Джон Волліс — професор економіки в Мерилендському університеті, науковий співробітник Національного бюро економічних досліджень.Баррі Вайнґест — політолог та економіст, старший науковий співробітник Гуверівського інституту (Стенфордський університет). Член Національної академії наук та Американської академії мистецтв і наук...
Эволюция
"Общество общества" Никласа Лумана - всеобъемлющее социологическое исследование общества как системы. Выработанная этим классиком современной социологии теория всесторонне и обоснованно описывает процесс возникновения Мирового Общества в качестве осевого для социального развития западной цивилизации как таковой. Используя такие универсальные - как для естественных, так и для социальных наук - ключевые понятия как аутопойесис, бифуркация, биологическая эволюция, хаос, система и функция, информация и коммуникация, Луман описывает динамику эволюционирования всех важнейших сфер социальности: Право и Политику, Науку и Образование, Религию и Искусство, Экономику и Любовь...
Постпостмодернизм. Как социальная и культурная теории объясняют наше время
На протяжении двух десятилетий в конце ХХ века социальные теоретики, философы, литературоведы, искусствоведы и т. д. спорили о том, что такое постмодернизм. Однако уже в начале XXI столетия почти все теоретики «постмодернизма» отказались от этого термина. Постмодерн как язык описания эпохи уступил место чему-то другому, и разные авторы стали предлагать собственные концепции новой культурной логики. Этот универсум теорий получил название «постпостмодернизм». После краткого введения в проблему постмодерна автор обращается ко всем этим концепциям разных масштабов и разной популярности – гипермодернизму, постгуманизму, сверхмодернизму, трансмодернизму, неомодернизму, альтермодернизму, перформатизму, реновализму, космодернизму, метамодернизму, автомодернизму, диджимодернизму, реалистическому капитализму и т. д. Отдельно рассматриваются попытки художников и деятелей искусства упразднить постмодернизм за счет манифестов и арт-движений – стакизма, ремодернизма, интентизма, off-модернизма, группы художников-неомодернистов. Книга адресована философам, культурологам, социологам, искусствоведам, филологам и всем, кому интересна судьба постмодернизма...