Книга Стюарта Джеффриса — попытка создать панорамную историю Франкфуртской школы, одного из самых влиятельных философских течений XX века.
Институт социальных исследований во Франкфурте, основанный между двумя мировыми войнами, во многом определил не только содержание современных социальных и гуманитарных наук, но и облик нынешних западных университетов, социальных движений и политических дискурсов.
Такие понятия как «отчуждение», «одномерное общество» и «критическая теория», наряду с фамилиями Беньямина, Адорно и Маркузе, уже давно являются достоянием не только истории идей, но и популярной культуры.
Начиная свое повествование временем конных трамваев и дирижаблей и заканчивая эпохой Occupy Wall Street и социальных медиа, автор предлагает увлекательное и популярное введение в историю одного из самых значительных интеллектуальных явлений XX века.
Содержание:
Введение: против течения
1900-1920
Положение: критическое
Отцы и дети и другие конфликты
1920-е
Мир кверху дном
Немного другого
1930-е
То the Next Whiskey Bar
Сила негативного мышления
В пасти у крокодила
Модернизм и весь этот джаз
Новый Свет
1940-е
Путь на Портбоу
В союзе с дьяволом
Борьба с фашизмом
1950-е
Соната призраков
Освобождение эроса
1960-е
Up Against the Wall, Motherfuckers
Философствование коктейлями Молотова
Назад из бездны - Хабермас и критическая теория после 1960-х
Франкфуртский паук
Всепоглощающие страсти: критическая теория в новом тысячелетии
Примечания
Для чтения
Указатель
.....
"Теория была тем местом, в котором Франкфуртская школа чувствовала себя наиболее комфортно: вместо увлечения обманчивой революционной эйфорией ее теоретики предпочли отступить в нерепрессивное интеллектуальное пространство, где сохранялась возможность свободного мышления. Такой вид свободы, несомненно, является меланхолией, поскольку он рожден из утраченной надежды на реальные перемены. Исследовать историю Франкфуртской школы и критической теории — значит видеть как у их создателей — Маркузе не в счет — вместе с осознанием бессилия что-либо изменить нарастало и ощущение беспомощности перед лицом презираемых ими сил." — Стюарт Джеффрис
| Про книгу | |
| Видавництво, місто | вид., м-то |
| Рік видання | 2018 |
| Кількість сторінок | 448 |
| Обкладинка | мягкий |
-
2.384грн.
Схожі товари
Эмпирическая социология в России и Восточной Европе.
Данное учебное пособие посвящено истории развития эмпирической социологии в России и странах Восточной Европы с XIX в. по настоящее время. Развитие эмпирической социологии рассматривается в контексте социально-политических изменений в этих странах. Представляются и анализируются социологические исследования, проведенные как всемирно признанными российскими учеными — М.М. Ковалевским, П.А. Сорокиным, А.В. Чаяновым, С.Г. Струмилиным, так и сегодня малоизвестными, но осуществившими в свое время первоклассные исследования — Е.И. Анучиным, И.А. Гурвичем, Д.П. Журавским, С.Н. Прокоповичем и др. Эмпирическую социологию стран Восточной Европы представляют работы Ф. Знанецкого, Т. Масарика, П. Махонина, Ф. Эрдеи и других крупных социологов. Учебное пособие включает курс лекций и хрестоматию, в которой представлена часть анализируемых текстов. Для студентов и аспирантов, преподавателей и специалистов в области социологии и других наук о человеке и обществе, для всех интересующихся европейской социологией и социальной историей.Оглавление: Формирование и развитие эмпирической социологии в России и странах Восточной Европы: преемственность, разрыв и восстановление традиций.I. Эмпирическая социология в России. Предыстория эмпирической социологии в России: от писцовых книг и ревизских сказок к земским исследованиям. От изучения сельской общины к социологии села. Этносоциальные исследования и становление этносоциологии. Строение общества: социальная и профессиональная структура и стратификация. Изучение колонизации России и миграции населения. Социальные проблемы демографии и быта. Социология общественного мнения. II. Эмпирическая социология в странах Восточной Европы. Венгерская школа эмпирической социологии. Польская школа эмпирической социологии. Эмпирическая социология в Чехии и Словакии. Эмпирическая социология в странах бывшей Югославии. Хрестоматия. I. Эмпирическая социология в РоссииII. Эмпирическая социология в странах Восточной Европы.. ..
Заметки об исламском эзотеризме и даосизме.Эзотеризм Данте.
Книга Р. Генона представляет собой сборник статей, посвященных суфизму и даосизму. Концепция Единой Духовной Традиции излагается Геноном в различных трудах, здесь он уточняет свою позицию, показывает часто встречающиеся ошибки в работах других традиционалистов, высказывает некоторые идеи, на которых он ранее не ставил акцента. В частности, здесь показано влияние исламской культуры на европейское Возрождение, на западную науку и философию. ..
Плутократи. Епоха нових багатих і занепад старої системи
Сучасні багатії перетворилися на глобальну спільноту рівних: у них більше спільного між собою, ніж зі співвітчизниками. Цей новий клас два десятиліття досліджувала Христя Фріланд. Через численні інтерв’ю авторка препарує життя плутократів з глибоким розумінням і навіть співчуттям. Йде слідами російських, мексиканських, індійських олігархів під час буму приватизації, показує гендерні відмінності між «жіночим» середнім класом і «чоловічою» елітою нагорі. Фріланд розповідає, чим відрізняються нинішні багатії від колишніх рантьє, звідки в них гроші і навіщо вони займаються благодійністю. Зокрема приділяє увагу й українським мільйонерам, які теж ухопили ласий шматок пирога.Бестселер The New York Times. Найкраща книга 2013 року за версією Financial Times. Христя Фріланд отримала за «Плутократів» Премію ім. Ліонеля Жельбера (за документальне висвітлення міжнародних справ) та нагороду National Business Book Award за найбільш видатну канадську книжку, що має відношення до бізнесуВідгуки про книжку«Фріланд проводить аналогію з Венецією, яка 700 років тому стала заможною торговою імперією. Місто занепало, коли плутократи закріпили свої переваги, придушивши відкрите динамічне суспільство, завдяки якому місто розквітло. Сьогодні Венеція тоне. Книжка Фріланд спонукає задуматися, чи не тонемо ми теж».— Chicago Tribune«На жаль, це дуже потрібна книжка. Те, що Фріланд навряд чи стане вашим другом у політиці, не має відлякувати. Але прочитавши її, ви гірко посмієтеся, коли пригадаєте гасло нещодвньої конференції консервативної партії: «Для тих, хто тяжко працює».Авторка подає правду без зайвих емоцій. Вона вміє слухати плутократів, і вони з нею говорять».— Guardian«Міс Фріланд добре розкриває звички й мораль нової еліти, але мимоволі показує і те, що ми завжди молилися на гроші, статус і владу. Велике табло демонструє меркантильний рахунок нашого життєвого матчу — і цей рахунок багато про нас розкаже».— New York Journal of BooksЦитатиПро канадський фінансовий секторСвоєкорислива, і в кінцевому підсумку саморуйнівна, ментальність Вол-стріт і Сіті впливала на фінансову політику всього світу, але запанувала не скрізь. Один з винятків — Канада. Тамтешні регулятори висували жорсткіші вимоги до банківських резервів і кредитних операцій, ніж у Лондоні і в Нью-Йорку. В результаті канадський фінансовий сектор не довелося рятувати коштом бюджету, а рецесія (і бюджетний дефіцит) проходила тут м’якше, ніж у Сполучених Штатах. Канадський центробанк досі ділить світ на «кризові економіки» (там, де банки обвалилися) і решту, як-от Канада.Оттава пішла іншим курсом, бо уряд по-іншому розумів свої обов’язки стосовно системи в цілому і по-іншому будував стосунки з банкірами. Засади такого підходу сформував Пол Мартін, міністр фінансів у 1990-ті роки. Мартін до шариковського класу «взяти-й-поділити» не належить — він сам мультимільйонер. «Я знав, що рано чи пізно станеться криза, як і всі, хто вчив історію, — розповів він мені. — Я просто хотів бути впевнений, що криза станеться не в Канаді, а міжнародна епідемія не сильно зачепить канадські банки».Про позиційні блага«Позиційні блага» — це товари і послуги, чия цінність залежить від дефіцитності і бажання інших людей їх мати. Якщо у вас є, то в мене не буде. Місце у Гарварді чи будинок у престижній шкільній окрузі — це позиційні блага. Айфон чи пошта на «джімейлі» — ні.Про світських святихВеликі гроші допомагають виправдати вечори, проведені за роботою. Крім того, супереліту, принаймні до фінансової кризи 2008 року, гріла роль героїв нашого часу — так їх сприймала наша культура. Їхні чесноти проявлялися не в традиційній юдео-християнській формі — Стів Джобс, центральний персонаж іконостасу, був неприємним егоїстичним типом, який без докорів сумління зневажав і ображав працівників, членів родини (зокрема доньку), що вже казати про простих смертних, які наважувалися написати йому імейла. Але без них бізнес не процвітає, тут вони перевершують усіх — ось чому нам так подобається історія про друге пришестя Джобса в «Епл», коли він показав, які нікчеми його перед тим звільнили.Про Джорджа СоросаТридцять років, від 1969-го до 2000-го, його фонд «Квантум» давав інвесторам в середньому 31 відсоток на рік . Якби ви вклали в Сороса десять тисяч доларів у 1969 році, то у 2000-му отримали б 43 мільйони. За даними фонду «Ел-сі-ейч інвестментс», який входить до складу «Едмон де Ротшильд груп», Сорос — найуспішніший інвестор сучасності, станом на 2010 рік він заробив більше, ніж Ворен Бафет, «Волт Дісней» і «Епл»...