Більшість суспільств, які ми називаємо природними державами, обмежують насильство за допомогою політичного маніпулювання економікою. Це формує привілейовані класи, які, своєю чергою, обмежують застосування насильства певними авторитетами. Проте це сповільнює як економічний, так і політичний розвиток держав. А сучасні суспільства, навпаки, створюють відкритий доступ до економічних і політичних організацій, сприяючи політичній та економічній конкуренції.
Автори книжки дають основу для розуміння того, чому суспільства відкритого доступу розвиваються краще як із політичного, так і з економічного погляду. А також розповідають про 25 країн, які здійснили перехід від природного типу до держав із відкритим доступом.
Автори пропонують концептуальну схему, яка відображає моделі соціальної, економічної, політичної, військової, релігійної та освітньої поведінки. З її допомогою вони пояснюють, як стійкі та прогнозовані соціальні інститути дають раду мінливому, непрогнозованому та незвичному світу. Обговорення цих моделей проілюстровано численними прикладами з історії.
Дуґлас Норт — американський економіст, соціальний філософ, історик, лауреат Нобелівської премії з економіки 1993 року.
Джон Волліс — професор економіки в Мерилендському університеті, науковий співробітник Національного бюро економічних досліджень.
Баррі Вайнґест — політолог та економіст, старший науковий співробітник Гуверівського інституту (Стенфордський університет). Член Національної академії наук та Американської академії мистецтв і наук.
| Про книгу | |
| Видавництво, місто | Наш формат, К. |
| Рік видання | 2017 |
| Кількість сторінок | 352 |
| Обкладинка | тверд |
-
614грн.
Схожі товари
Социум против человека: Законы социальной эволюции
Рассмотрение социальной эволюции на фоне неорганической и органической в рамках универсального эволюционизма приводит к выводам, парадоксальным с точки зрения традиционных представлений.1. Эволюция происходит через каскад точек ветвления (фрактально) в сторону интенсификации метаболизмов и круговоротов. 2. Человек не главная цель и итог эволюции, но ее промежуточный финиш на одной из ветвей мутовки "разумных систем". 3. "Смысл жизни" человека и социума состоит в следовании вектору эволюции ("эволюция --- мера вещей"). 4. В ХХ веке человечество вышло на кейнсианскую ветвь мутовки социально ориентированных политэкономических систем, разрешившую "неразрешимое" противоречие между хозяином и работником: увеличивая потребительский спрос, большая зарплата работников (в процентах от стоимости продукции) интенсифицирует экономику, повышая прибыли работодателей. 5. Кейнсианская ветвь могла состояться и победить во все увеличивающемся пуле стран "золотого миллиарда" только в конкуренции с двумя другими ветвями мутовки --- коммунистической/номенклатурной и фашистской/нацистской. 6. Историческая миссия России видится в отработке тупиковой номенклатурной ветви --- коммунистической, затем --- посткоммунистической. 7. Создавая стрессовое давление, катастрофы могут способствовать эволюции социума. Для того чтобы эволюционировать быстрее, социальный мир использует для генерирования такого давления два "домашних средства" --- войну и рынок, обеспечивающий постоянное направленное давление на членов социума (эффект "перманентной катастрофы"). Будучи эффективнее войны, рынок понемногу ее вытесняет. 8. В эволюционный прорыв могут входить социумы, задержавшиеся на "детской" стадии развития (социальная неотения). Таков генезис Ветхого Завета, Древней Греции и Возрождения, и, по-видимому, этот механизм еще не раз сработает в будущем. 9. Популярный сценарий энергетического будущего, связанный с торможением роста энергопотребления, направлен против вектора эволюции и потому грозит человечеству гибелью. Более перспективен переход к энергетике, построенной на круговороте тепла и потому находящейся на острие вектора эволюции.Книга написана в развитие монографии "Феномен человека на фоне универсальной эволюции" (URSS, 2005, 2009), однако может читаться независимо. Она может быть интересна широкому кругу читателей, интересующихся социальной и эволюционной проблематикой...
Соціологія. Загальноісторичні аналізи. Політика
Книга являє собою збірник соціологічних, історичних та політологічних праць одного з провідних західних соціологів XIX —XX ст. М. Вебера (1864 — 1920). До збірника увійшли роботи, в яких обґрунтовано Веберове бачення предмета і методу соціології, змісту окремихсоціологічних категорій, проблем ціннісного підходу в соціології, а також роботи М. Вебера в галузі соціології релігії, у яких розкрито вплив релігійної етики на господарську поведінку людей і суспільне життя загалом. Збірник містить праці М. Вебера, присвячені аналізові специфіки економічних відносин в античному світі та соціальних причин занепаду античної культури, а також роботи, де аналізуються політика як різновид професійної діяльності, взаємозв'язок між політикою і етикою, осмислюються перспективи розвитку західної демократії.Розрахована на соціологів, філософів, істориків, політологів...
Как устроен этот мир. Наброски на макросоциологические темы
Макросоциология занимается соединением в понятную и логически проверяемую картину ключевых точек на изменчивом и хаотичном ландшафте реальной истории человечества. Сегодня здесь продолжается работа на основном стволе классической теории, восходящей к аналитическому материализму (но не идеологиям) Адама Смита, Карла Маркса, Макса Вебера, Йозефа Шумпетера и Фернана Броделя. Профессор-консультант РАНХиГС при Президенте РФ и профессор Нью-Йоркского университета Георгий Дерлугьян рассказывает, как его наука ищет ответы на большие и интересные вопросы. Откуда в древней истории столько развалившихся «затерянных» цивилизаций, и зачем обитатели острова Пасхи воздвигали гигантские статуи? Почему капитализм прорвался на крайнем западе Евразии, а не в Арабском халифате? Как из партии большевиков выросла непредусмотренная самим Максом Вебером харизматическая бюрократия? Почему в результате ее эрозии правящей элитой России стала не либеральная интеллигенция, не директорский корпус и не класс частных капиталистов, а некая «суверенная бюрократия»? И, наконец, откуда берется сама наука?..