| Про книгу | |
| Видавництво, місто | вид., м-то |
| Рік видання | 2017 |
| Кількість сторінок | 560 |
| Обкладинка | твердый |
-
1.589грн.
Схожі товари
Що таке антична філософія? \П’єр Адо
Ця книга — результат багаторічних студій П’єра Адо над античними текстами та спроба узагальнити досвід найвідоміших філософських шкіл. В давнину філософія була не просто вправою для розуму, а передусім способом життя, органічним поєднанням теорії та практики. Розповідаючи про античну філософію як історичний феномен, автор підводить читача до глибокого осмислення природи Людини, її виборів та цінностей.Вперше перекладена і видана українською мовоюДля широкого кола читачів: студентів, науковців, всіх, хто цікавиться філософією та античною культурою.Написана доступною мовоюАвтор: П’єр Адо /PierreHadot (1922 – 2010) — видатний французький філософ, філолог, знавець і перекладач творів античних авторів, професор Колеж де Франс.Перекладач: Йосипенко С.Л. — завідувач відділу історії філософії України в Інституті філософії ім. Г.С. Сковороди НАН УкраїниП'єр Адо: «У цій книзі я хотів би спробувати описати в загальних рисах історичний та духовний феномен, яким є антична філософія. Читач може сказати мені: для чого обмежуватися античною філософією, яка настільки далека від нас? Я можу дати кілька відповідей. Передусім, це галузь, у якій я, сподіваюсь, уже здобув певну компетентність. По-друге, як говорив Аристотель, щоб зрозуміти щось, потрібно побачити його в розвитку, потрібно вхопити його у момент народження. Ми говоримо сьогодні про «філософію» тільки тому, що греки винайшли слово philosophia, яке означає «любов до мудрості», а також тому, що грецька традиція philosophia була підхоплена середньовіччям, а потім і модерною добою. Йдеться про осягнення феномену філософії біля його витоків і з усвідомленням того, що філософія є історичним феноменом, який виник у часі та розвивався до наших днів.»..
Історія західної філософії
Написано вже багато історій філософії, і моя мета полягала не тільки в тому, щоб додати до цього числа ще одну. Моя мета — показати філософію як невід'ємну частину суспільного й політичного життя; не як ізольовані розважання визначних особистостей, а як породження і водночас джерело характеру різних людських громад, у яких процвітали різні філософські системи. Така мета вимагає тіснішого пов'язання з загальною історією суспільства, ніж ми звичайно бачимо в істориків філософії. Я дійшов висновку, що це особливо потрібне для тих історичних періодів, з якими пересічний читач навряд чи може бути глибоко обізнаний. Велика епоха схоластичної філософії була вислідом реформ одинадцятого сторіччя, а ті, своєю чергою, були реакцією на добу загнивання, що їм передувала. Не будучи більш-менш обізнаним із сторіччями, що проминули від падіння Риму до піднесення середньовічного папства, навряд чи можна зрозуміти інтелектуальну атмосферу дванадцятого й тринадцятого сторіч. Трактуючи цей період, як і інші періоди, я ставив собі за мету наводити лише стільки відомостей із загальної історії, скільки видавалось мені необхідним для неупередженого розуміння філософів у контексті того часу, який сформував їх і сам сформувався за їхньою допомогою.Один наслідок такої позиції полягає в тому, що оцінка, яку вона дає тому чи тому філософові, часто не відповідає тій, якої він заслуговує з чисто філософського погляду. Особисто я, наприклад, маю Спінозу за визначнішого філософа, ніж Локк, але вплив його був далеко менший, і тому я присвятив йому менше місця, ніж Локкові. Декотрі люди — приміром, Руссо і Байрон — хоча зовсім не були філософами в академічному розумінні цього слова, справили такий глибокий вплив на домінантні філософські тенденції своєї доби, що розвитку філософії не можна зрозуміти, не беручи їх до уваги. Навіть люди просто діяльні часто мали велике значення в цьому плані: мало хто з філософів справив такий вплив на філософію, як Александр Македонський, Карл Великий або Наполеон. Ще знаменнішим прикладом можна б назвати Лікурга, якби тільки він був реальною особою.Коли мусиш охопити такий величезний проміжок часу, доводиться триматись дуже суворих принципів добору. Читаючи традиційні праці з історії філософії, я дійшов висновку, що надто стислі описи не доносять до читача нічого вартісного; тому я (за небагатьма винятками) взагалі не згадував про людей, які, на мій погляд, не заслуговують справді докладного розгляду. А про тих філософів, яких я розглядав у цій книжці, я сповіщав усе, що вважав істотним у їхньому житті й суспільному оточенні; часом я наводив навіть начебто малозначущі деталі, коли вирішував, що вони якось характеризують саму людину та її добу.Бертран Рассел..
Эра пустоты (эссе о современном индивидуализме)
Жиль Липовецки родился в 1944 году и ныне преподает философию в Греноболе. Сборник его эссе впервые увидел свет в 1983 году, когда термин "постмодернизм" только выходил из специального архитектурного употребления и начинал использоваться и трактоваться в широком смысле. В шести очерках, каждый раз в особом аспекте, предпринимается попытка уловить характерные черты пресловутого "духа времени" - новой атмосферы, чье еще только намечавшееся отличие от предшествовавшего (и даже все еще продолжавшегося) периода представлялось некоторым столь существенным и радикальным...