Работы западного социолога и психолога Эриха Фромма (1900-1980) пользуются популярностью во всем мире. Предлагаемая книга включает его широко известные произведения ("Искусство любить", "Душа человека", "Забытый язык" и др.), посвященные философскому постижению человека в истории, анализу феномена тоталитаризма, размышлениям о демократии и гуманизме. Адресовано как специалистам - гуманитариям (философам, историкам, психологам), так и широкому кругу читателей.
| Про книгу | |
| Видавництво, місто | Республика, М. |
| Рік видання | 1992 |
| Кількість сторінок | 430 |
| Обкладинка | тверд |
-
1.553грн.
Схожі товари
Не примушуй себе. Альтернатива силі волі
Щодня ми намагаємося боротися з поганими звичками: менше залипати у смартфони, відмовитися від пізніх походів до холодильника, кинути курити. Ми обіцяємо собі «з наступного тижня» більше рухатися, здоровіше харчуватися чи раніше лягати спати. А коли все це не вдається — звинувачуємо себе, списуючи на слабку силу волі. Автор цієї книжки переконує: припиніть силувати себе і спробуйте змінити коло спілкування. Коли ми активно впливаємо на умови навколо нас, наприклад, оточуємо себе новими людьми, іншими стають і наші емоції, думки та цінності.ДЛЯ КОГО КНИЖКАКнижка для найширшого кола читачів, для всіх, хто цікавиться саморозвитком, мотивацією, прагне змінюватися та покращувати своє життя.ЧОМУ ЦЯ КНИЖКАУ цій книжці автор покаже, як впливати на власне середовище і завдяки цьому досягати цілей.ПРО АВТОРАБенджамін Гарді — письменник і колумніст. Дописувач ділових видань Forbes, Fortune, Fast Company, Business Insider. Здобуває докторський ступінь з організаційної психології в Університеті Клемсона (США)...
Маса і влада
Несподівана поява маси там, де перед цим нічого не було, — явище настільки ж загадкове, наскільки й загальне. Стоїть, скажімо, гурт людей — душ п’ять, десять чи дванадцять, не більше. Ніхто ні про що не оголошував, ніхто нічого не чекав. І раптом людей стає тьма-тьмуща, аж чорно. І з усіх боків їх плавом пливе ще; враження таке, ніби рух на вулицях тепер тільки однобічний. Багато хто навіть не знає, що сталося, спитаєш — ніхто нічого не годен відповісти, але кожне й собі поспішає опинитися там, де більшість людей. їхній рух сповнений рішучості, яку звичайною цікавістю аж ніяк не поясниш. Можна подумати, що одні в своєму русі просто підхоплюють інших. Але справа не тільки в цьому — справа в тому, що вони мають мету. Й існує вона ще до того, як вони її усвідомлять і назвуть: ця мета — найчорніше, тобто місце, де найбільше скупчення людей. ..