| Про книгу | |
| Видавництво, місто | Сирин |
| Рік видання | 1990 |
| Кількість сторінок | 2тт |
| Обкладинка | тверд |
-
1.269грн.
Схожі товари
Квадратура смысла. Французская школа анализа дискурса
Книга представляет собой сборник статей ведущих представителей современной французской лингвистической школы, объединенных наиболее актуальной в наши дни тематикой - анализом дискурса. Сборник охватывает все основные аспекты этой тематики - от собственно лингвистического анализа до направлений, близких к психоанализу. Составитель сборника - профессор Лозаннского университета П. Серио, автор большого количества научных работ и, в частности, широко известной книги "Анализ советского политического дискурса" (на французском языке).Книга рекомендуется лингвистам всех специальностей, психологам, социологам.Это издание осуществлено при финансовой поддержке парижского Института наук о человеке (Maison des sciences de l'Homme). Издательство благодарит директора Института господина М. Эмара за содействие.Издательство благодарно авторам статей, включенных в эту книгу, вдове господина М. Пешё госпоже М.-Ж. Пешё и издательству Presses Universitaires de France за любезно предоставленные права на издание.Содержание:Ю.С. Степанов Париж — Москва, весной и утром. ПредисловиеП. Серио Как читают тексты во Франции. Вступительная статьяЖ. Отье-Ревю Явная и конститутивная неоднородность к проблеме другого в дискурсеЖ-Ж. Куртин Шапка Клементиса (заметки о памяти и забвении в политическом дискурсе)М. Пешё, К.Фукс Итоги и перспективы По поводу автоматического анализа дискурсаЖ. Гийому, Д Мальдидье О новых приемах интерпретации, или Проблема смысла с точки зрения анализа дискурсаК. Арош, П.Анрн, М.Пешё Семантика и переворот, произведенный Соссюром язык, речевая деятельность, дискурсП. Анри Относительные конструкции как связующие элементы дискурсаР. Робен Анализ дискурса на стыке лингвистики и гуманитарных наук вечное недоразумениеЭ. Пульчинелли Орланди К вопросу о методе и объекте анализа дискурсаМ. Пешё Прописные истины. Лингвистика, семантика, философияМ. Пешё. Что значит читать архивный документ сегодня?М. Пешё. Контент-анализ и теория дискурса.П. Серио. Русский язык и анализ советского политического дискурса, анализ номинализаций.Комментарии. Составил П. Серио.Библиография. Составила Л.Б Тёрёчик...389Сведения об авторах...
Марсель Пруст и знаки
Работа Жиля Делеза (1925–1995), известного французского философа, «Марсель Пруст и знаки» (первая авторская версия), напоминая по форме своеобразный комментарий к многотомной эпопее М. Пруста «В поисках утраченного времени», является по сути серьезной философской аналитикой знака и текста как таковых. Многие сюжеты и темы, уже знакомые отечественному читателю по различным публикациям на русском языке, находят в предлагаемом вниманию читателя тексте Ж. Делеза свое развернутое выражение.Сборник включает также две статьи философа «По каким критериям узнают структурализм» и «Мистерия Ариадны по Ницше».Книга адресована широкому кругу читателей, интересующихся философской и филологической проблематикой.ОГЛАВЛЕНИЕпредисловие 7МАРСЕЛЬ ПРУСТ И ЗНАКИ 25глава 1. знаки 27глава 2. знак и истина 39глава 3. обучение 50глава 4. знаки искусства и сущность 64глава 5. вторичная роль памяти 78глава 6. серия и группа 93глава 7. плюрализм в системе знаков 111заключение. образ мыслей 121СТАТЬИ 129по каким критериям узнают структурализм? 1301. первый критерий - символическое 1322. второй критерий: локальное, или позиционное 1363. третий критерий: дифференциальное и единичное 1404. четвертый критерий: различающее, различение 1455. пятый критерий: серийное 1526. шестой критерий: пустая клетка 1567. последний критерий: от субъекта к практике 166Мистерия Ариадны по Ницше 172Основные работы Жиля Делеза 184В соавторстве с Феликсом Гваттари 185..
Історія західної філософії
Написано вже багато історій філософії, і моя мета полягала не тільки в тому, щоб додати до цього числа ще одну. Моя мета — показати філософію як невід'ємну частину суспільного й політичного життя; не як ізольовані розважання визначних особистостей, а як породження і водночас джерело характеру різних людських громад, у яких процвітали різні філософські системи. Така мета вимагає тіснішого пов'язання з загальною історією суспільства, ніж ми звичайно бачимо в істориків філософії. Я дійшов висновку, що це особливо потрібне для тих історичних періодів, з якими пересічний читач навряд чи може бути глибоко обізнаний. Велика епоха схоластичної філософії була вислідом реформ одинадцятого сторіччя, а ті, своєю чергою, були реакцією на добу загнивання, що їм передувала. Не будучи більш-менш обізнаним із сторіччями, що проминули від падіння Риму до піднесення середньовічного папства, навряд чи можна зрозуміти інтелектуальну атмосферу дванадцятого й тринадцятого сторіч. Трактуючи цей період, як і інші періоди, я ставив собі за мету наводити лише стільки відомостей із загальної історії, скільки видавалось мені необхідним для неупередженого розуміння філософів у контексті того часу, який сформував їх і сам сформувався за їхньою допомогою.Один наслідок такої позиції полягає в тому, що оцінка, яку вона дає тому чи тому філософові, часто не відповідає тій, якої він заслуговує з чисто філософського погляду. Особисто я, наприклад, маю Спінозу за визначнішого філософа, ніж Локк, але вплив його був далеко менший, і тому я присвятив йому менше місця, ніж Локкові. Декотрі люди — приміром, Руссо і Байрон — хоча зовсім не були філософами в академічному розумінні цього слова, справили такий глибокий вплив на домінантні філософські тенденції своєї доби, що розвитку філософії не можна зрозуміти, не беручи їх до уваги. Навіть люди просто діяльні часто мали велике значення в цьому плані: мало хто з філософів справив такий вплив на філософію, як Александр Македонський, Карл Великий або Наполеон. Ще знаменнішим прикладом можна б назвати Лікурга, якби тільки він був реальною особою.Коли мусиш охопити такий величезний проміжок часу, доводиться триматись дуже суворих принципів добору. Читаючи традиційні праці з історії філософії, я дійшов висновку, що надто стислі описи не доносять до читача нічого вартісного; тому я (за небагатьма винятками) взагалі не згадував про людей, які, на мій погляд, не заслуговують справді докладного розгляду. А про тих філософів, яких я розглядав у цій книжці, я сповіщав усе, що вважав істотним у їхньому житті й суспільному оточенні; часом я наводив навіть начебто малозначущі деталі, коли вирішував, що вони якось характеризують саму людину та її добу.Бертран Рассел..