Репринтное воспроизведение издания 1950 года. Публикуемые в книге тексты представляют собой фольклорные записи сказок и легенд, произведенные в 1927—1928 гг. крупным филологом, исследователем русских говоров членом-корреспондентом АН СССР Василием Ильичем Чернышовым (1867—1949) в районах с. Михайловского, с. Б. Болдина, и в Бежаницком районе (близ с. Михайловского). Из 102 записанных собирателем сказок в издании воспроизведено 84 текста. Собирая сказки Пушкинских мест, исследователь видел свою основную задачу в собирании материалов, имеющих ближайшее отношение к сказкам А. С. Пушкина.
| Про книгу | |
| Видавництво, місто | Наука, СПб. |
| Рік видання | 2004 |
| Кількість сторінок | 342 |
| Обкладинка | тверд |
-
4.423грн.
Схожі товари
Громокипящий кубок (ЛП) Ананасы в шампанском. Соловей. Классические розы
Игорь Северянин вступил в литературу в начале XX в., своеобразно и ярко выразил противоречия своего времени, его надежды и разочарования. Он снискал небывалую славу Короля поэтов, позже испытал безмерную горечь изгнанника. Он вошел в сознание многих как "поэт экстаза, каприза", "неведомый паяц", восклицавший: "Я трагедию жизни претворю в грёзо-фарс". Сложность мировосприятия поэта, его подлинное мастерство заслонялись эпатажной маской равнодушного гения, "лирического ироника"."Настоящий, свежий, детский талант", отмеченный Александром Блоком у Северянина, впервые открылся читателям в 1913 г., с выходом книги "Громокипящий кубок". "Редко приходится видеть, - писал один из издателей книг Северянина, В.В. Пашуканис, - чтобы на долю поэта выпадало такое, совершенно необычное внимание, какого удостоился Игорь Северянин от самых разнообразных кругов читающей публики".… Время по-настоящему освещает фигуру поэта и те качества, которые определяют цельность поэтического пути Северянина: любовь к Родине, ее северным форелевым рекам, песенную певучесть и легкость стиха. Лирика Северянина своеобразно соединяет классические традиции русской поэзии с опытом западноевропейской литературы, открытиями символизма и футуризма и определяет ее место среди памятников эпохи...
Порівняльне літературознавство. Підручник (Гриф МОНУ)
Підручник висвітлює теоретичні та методологічні питання порівняльного літературознавства, який слухають студенти бакалаври й маґістри гуманітарних факультетів. Вона охоплює широкий діапазон понять, концепцій і методик класичної та сучасної компаративістики, які дають філологові надійні інструменти для поглибленого пізнання національного письменства в міжлітературних і міжкультурних контекстах крізь призму генетичних, контактних, типологічних, інтертекстуальних підходів, постколоніальних та імагологічних студій.Вступ 6 Розділ 1. Порівняльне літературознавство як наука 8 1.1. Предмет порівняльного літературознавства 8 1.2. Структура, завдання і статус компаративістики 11 1.3. Взаємини із суміжними галузями 13 1.4. Гуманітарні виміри наукової дисципліни 16 1.5. Огляд навчальних видань 18 Розділ 2. Еволюційні етапи порівняльного літературознавства 23 2.1. Передісторія літературної компаративістики 23 2.2. Міфологічна школа 25 2.3. Теорія наслідування 28 2.4. Антропологічна теорія 29 2.5. Культурно-історична школа 30 2.6. Компаративні зацікавлення Івана Франка 34 2.7. Методологічні raisons detre компаративістики XX століття 35 2.8. Розвиток порівняльних студій в Україні 46 Розділ 3. Порівняльно-історичний (генетично-контактний) підхід 51 3.1. «Все пізнаємо в порівнянні» 51 3.2. Генетичний (генеалогічний) метод 53 3.3. Контактологічний метод. Зовнішні зв`язки 56 3.4. Внутрішні контакти: категорія впливу 63 3.5. Внутрішні контакти: рецепція - комунікація - традиція 69 3.6. Принципи дослідження міжлітературних зв`язків 76 Розділ 4. Переклад як форма міжлітературних взаємин 81 4.1. Переклад і його різновиди 81 4.2. Переклад перекладу? 82 4.3. "Traduttore-traditore": критерії точності і творчого самовираження інтерпретатора 84 4.4. Проблеми тлумачення поетичного тексту 88 4.5. Тисячоліття українського перекладу 90 4.6. «Позичена кобза» Пантелеймона Куліша 93 4.7. Іван Франко - будівничий золотих мостів 94 4.8. Володимир Самійленко та «Плеяда» 95 4.9. Агатанґея Кримський - поліглот світового класу 96 4.10. "Ad fontes" Миколи Зерова 98 4.11. Максим Рильський - один з неокласиків 99 4.12. Захід і Схід Василя Мисика 101 4.13. Світове відлуння Григорія Кочура 103 4.14. Ars Translationis Миколи Лукаша 104 4.15. Проблеми перекладознавства 106 Розділ 5. Порівняльно-типологічний (зіставний) підхід 111 5.1. Історичні етапи зіставної методики 111 5.2. Паралельне зіставлення - контекстуальний аналіз - типологічне вивчення 114 5.3. Відношення між генеалогією і типологією 118 5.4. Структуральні засади типології 121 5.5. Порівняльна поетика 124 5.6. Синхроністична типологія Д. Дюришина 126 5.7. Діахронічні аспекти типології 129 5.8. Колізії теоретичної та історичної типології 133 Розділ 6. Тематичний рівень компаративістики 137 6.1. Проблеми тематичної історіографії та класифікації 137 6.2. Архетипна / міфологічна критика 147 6.3. Між типологією і феноменологією 157 6.4. Традиційні сюжети та образи 163 6.5. Термінологічні проблеми тематології 174 6.6. Мотив - сюжет 178 6.7. Риторичність образного мовлення 180 6.8. Наратологічні аспекти тематології 185 6.9. Екзистенціалізм до екзистенціалізму: явище екстраполяції в тематології 187 6.10. Обсяг і глибина тематологічного зіставлення 189 Розділ 7. Компаративна генологія 193 7.1. Розвиток жанрової системи 193 7.2. Історичні трансформації жанрів 197 7.3. Процеси жанрової диференціації 198 7.4. Жанрова дифузія 201 7.5. Теоретична та історична генологія 202 7.6. Теорія родинної подібності і теорія прототипів 204 7.7. Прагматичний (інтерпретаційний) підхід 207 7.8. Порівняльні аспекти національних жанрових систем 209 Розділ 8. Рівень літературних стилів і напрямів 213 8.1. Від «елокуції» до «письма» 213 8.2. Моделювання стилю 215 8.3. Типологія стильового напряму 218 8.4. Циклічні та лінійні концепції стильової еволюції 220 8.5. Проблеми порівняльної типології стилів 224 8.6. Модернізм із застереженнями? (Універсалістичний і плюралістичний підходи) 229 8.7. Єдність у розмаїтті 233 8.8. Інтерпретація та реінтерпретація стилю 236 Розділ 9. Концепція інтертекстуальності в компаративістиці 241 9.1. Компаративістика «без берегів» 241 9.2. Становлення категорії інтертекстуальності 244 9.3. Типи міжтекстової взаємодії 249 9.4. Форми інтертекстуальності 252 9.5. Палімпсестова будова тексту 264 9.6. Історичні форми міжтекстовості 266 9.7. Міжтекстовість у добу Модернізму 269 9.8. Sub specie ludi: постмодерний текст як поле інтертекстуальної гри 272 Розділ 10. Міждисциплінарні підходи до літератури та її контекстів 279 10.1. Компаративістика на міждисциплінарному перехресті 279 10.2. Інтермедіальність - красне письменство серед інших мистецтв 282 10.3. Мистецтво та інші сфери духовної культури 297 10.4. Культуральні студії 303 10.5. «Глобальне село»: національні літератури та їхні міжнаціональні контексти 311 Розділ 11. Культурологічна проблематика постколоніальних студій 321 11.1. «Ми не ліпшій не гірші - ми інші»: феномен постколоніального письменства 321 11.2. Канон постколоніальних студій 323 11.3. Розмежування дискурсів 327 11.4. Міленарні міфи і постколоніальна реальність 333 11.5. Межа - центр - марґінес: історична відносність і культуральна продуктивність понять 337 11.6. «Хто я?»: ідентичність особи й літератури 342 11.7. Слово як дія: перформативні аспекти національного письменства 345 Розділ 12. Літературна етноімагологія 349 12.1. Імагологія як мультидисциплінарна спеціалізація літературної компаративістики 349 12.2. Проблема національного характеру і національний образ світу &nbs..
Византийские легенды. ЛП
Византийские сказания принадлежат к памятникам мирового значения. Распространившись по всему восточному и западному христианскому миру, они обогатили литературы-преемницы и оказали влияние на ход их развития. Особенно велика была роль византийских сказаний в славянских странах, в частности на Руси и в России нового времени: их прилежно переводили древние русские агиографы и использовали в своем творчестве многие русские писатели - Радищев, Герцен, Достоевский, Толстой, Гаршин, Лесков, Ремизов и др.Как это присуще литературе далекого прошлого, в византийских сказаниях два слоя - живой, выдержавший испытание временем, и мертвый, т. е. принадлежащий только эпохе их создания...