Книга виднейшего философа современности Поля Рикера "Конфликт интерпретаций", полный перевод которой представлен в этом издании, знакомит читателя не только с оригинальным толкованием текстов Фрейда, Ницше, Маркса, Хайдеггера, Бультмана, но и дает представление о методологическом подходе, свойственном феноменологической герменевтике, ведущим представителем которой является Рикер.
| Про книгу | |
| Видавництво, місто | Академ.проект, М. |
| Рік видання | 2008 |
| Кількість сторінок | 695 |
| Обкладинка | тверд |
-
2.676грн.
Схожі товари
Диалоги \серия Великие мыслители
Платон Афинский, настоящее имя Аристокл - древнегреческий философ-идеалист, ученик Сократа. Его учение, первая классическая форма объективного идеализма, дало название целому направлению в философии - идеализму. Основные идеи Платона заключались в том, что мир вещей - видимый нами мир, мир чувственный - не есть окончательная основная реальность, а несовершенное подобие, проекция мира идей. В данном томе представлены "Диалоги" Платона - беседы мудрых и уважаемых горожан, обсуждающих самые разнообразные вопросы и "Сочинения платоновской школы". ..
Історія західної філософії
Написано вже багато історій філософії, і моя мета полягала не тільки в тому, щоб додати до цього числа ще одну. Моя мета — показати філософію як невід'ємну частину суспільного й політичного життя; не як ізольовані розважання визначних особистостей, а як породження і водночас джерело характеру різних людських громад, у яких процвітали різні філософські системи. Така мета вимагає тіснішого пов'язання з загальною історією суспільства, ніж ми звичайно бачимо в істориків філософії. Я дійшов висновку, що це особливо потрібне для тих історичних періодів, з якими пересічний читач навряд чи може бути глибоко обізнаний. Велика епоха схоластичної філософії була вислідом реформ одинадцятого сторіччя, а ті, своєю чергою, були реакцією на добу загнивання, що їм передувала. Не будучи більш-менш обізнаним із сторіччями, що проминули від падіння Риму до піднесення середньовічного папства, навряд чи можна зрозуміти інтелектуальну атмосферу дванадцятого й тринадцятого сторіч. Трактуючи цей період, як і інші періоди, я ставив собі за мету наводити лише стільки відомостей із загальної історії, скільки видавалось мені необхідним для неупередженого розуміння філософів у контексті того часу, який сформував їх і сам сформувався за їхньою допомогою.Один наслідок такої позиції полягає в тому, що оцінка, яку вона дає тому чи тому філософові, часто не відповідає тій, якої він заслуговує з чисто філософського погляду. Особисто я, наприклад, маю Спінозу за визначнішого філософа, ніж Локк, але вплив його був далеко менший, і тому я присвятив йому менше місця, ніж Локкові. Декотрі люди — приміром, Руссо і Байрон — хоча зовсім не були філософами в академічному розумінні цього слова, справили такий глибокий вплив на домінантні філософські тенденції своєї доби, що розвитку філософії не можна зрозуміти, не беручи їх до уваги. Навіть люди просто діяльні часто мали велике значення в цьому плані: мало хто з філософів справив такий вплив на філософію, як Александр Македонський, Карл Великий або Наполеон. Ще знаменнішим прикладом можна б назвати Лікурга, якби тільки він був реальною особою.Коли мусиш охопити такий величезний проміжок часу, доводиться триматись дуже суворих принципів добору. Читаючи традиційні праці з історії філософії, я дійшов висновку, що надто стислі описи не доносять до читача нічого вартісного; тому я (за небагатьма винятками) взагалі не згадував про людей, які, на мій погляд, не заслуговують справді докладного розгляду. А про тих філософів, яких я розглядав у цій книжці, я сповіщав усе, що вважав істотним у їхньому житті й суспільному оточенні; часом я наводив навіть начебто малозначущі деталі, коли вирішував, що вони якось характеризують саму людину та її добу.Бертран Рассел..
Призраки Маркса
Основу этой книги составляет лекция, прочитанная 22 и 23 апреля 1993 года в Калифорнийском университете (Риверсайд). Ею открывалась международная конференция, организованная Берндом Магнусом и Стефаном Кулленбергом и носившая несколько двусмысленное название: "Wither Marxism?",в нем заключалась определенная словесная игра, ибо оно означает, конечно,- "Куда идет марксизм?", но, кроме того, имеет и второй смысл - "Умирает ли сегодня марксизм?". Текст вырос, стал более точным, но, тем не менее, сохранил манеру аргументации и ритм, свойственные публично прочитанной лекции. Само собой разумеется, что примечания были добавлены уже после. Вновь появившиеся добавления заключены в скобки. ..