Феофан Грек - выдающийся византийский художник XIV века, произведения которого сохранились только в России, ставшей его второй родиной. В 1978 году исполнилось шестьсот лет росписи Феофана в церкви Спаса Преображения в Новгороде.
| Про книгу | |
| Видавництво, місто | Искусство, М. |
| Рік видання | 1976 |
| Кількість сторінок | 290 |
| Обкладинка | тверд |
-
614грн.
Схожі товари
Древнерусское наследие и историч. судьбы восточных славян
История нашей Родины – закономерный, уходящий корнями в глубь веков процесс, в котором Древняя Русь выступила в качестве преемницы предшествующих и заняла ведущее место среди современных ей государственных образований на территории СССР.Собственно Русь стала территориально, экономически, политически и этнически преобладающим ядром обширного Древнерусского (со столицей в Киеве) государства, объединившего в IX–XI вв. земли европейской части нашей страны. В рамках этого государства делали первые шаги в своём общественно-политическом развитии также более двадцати неславянских народов Прибалтики, Севера, Поволжья, Северного Кавказа, Причерноморья.Древняя Русь стала исторической колыбелью трёх братских народов – великорусского, украинского и белорусского.Заложенные ею исторические связи между народами нашей страны сыграли важную роль в национальном возрождении после монголо-татарского нашествия, в процессе образования Русского централизованного государства, в борьбе за свержение иноземного господства, воссоединения всех восточнославянских земель и превращения России в крупнейшую державу Европы.Если характеризовать пути и основные этапы исторического развития России, Украины и Белоруссии после страшного разорения Древней Руси ордами монголо-татарских ханов и оценивать роль древнерусского наследия в истории трёх братских народов, то можно сказать, что это были три варианта закономерного, но неравномерного развития народов, длительное время осложнённого иноземным господством Золотой Орды, Великого княжества Литовского, Речи Посполитой, Венгрии, Австрии и др. Древнерусское наследие имело важное историческое значение для развития этих народов: в Великороссии оно содействовало национальному возрождению, на Украине и Белоруссии – национальному самосохранению, а в конечном итоге послужило их воссоединению, решающая роль в котором принадлежала централизованному Российскому государству. Это наследие имело устойчивый структурный формационный характер, с присущей ранним этапам феодализма системностью самого политического имперского целого. Древнерусская традиция – широкое понятие с глубоким содержанием. Она использовалась в России в основном в прямой генетической преемственности общественно-политической структуры феодальной раздробленности, что дополнялось нередким, особенно в сфере политической борьбы и культуры, прямым обращением к памятникам древнерусского прошлого...
Изборник. (БВЛ) (Литература Древней Руси)
Том представлен произведениями первых семисот лет русской литературы и включает три раздела — 'Первое трехсотлетие'( 'Повесть временных лет», «Поучение Владимира…»Сост. и общая редакция тома Л.Дмитриева и Д.Лихачева...
Непроголошена імперія: Велике князівство Литовське з погляду порівняльно-історичної соціології імперій
Монографію знаного історика, соціолога та філософа, професора Вільнюського університету Зенонаса Норкуса присвячено віднедавна жваво обговорюваній проблемі імперськости Литовської держави. В центрі авторової уваги – питання: чим було Велике князівство Литовське – імперією чи федерацією? Чи давні литовці прийшли на землі Русі як завойовники, а чи як визволителі? Якщо Литва була імперією, то якою саме і чиєю? Коли вона стала імперією? У що і коли перетворилася? Яким є історичне ВКЛ?Давню Литовську державу, посталу внаслідок зашвидкого розвитку «поквапливого імперіялізму», потрактовано як патримоніяльну імперію, що прагнула підкорити всі землі давньої Русі: перспектива Вільна як другого Києва певний час була поважною історичною альтернативою фактично зреалізованому імперському проєкту Москви як третього Рима. І хоч ВКЛ не зуміло вберегти міжнародну систему Східної Европи від краху в другій половині XV століття, але попри це стало колискою аж трьох модерних народів, відігравши в історії реґіону роль, сумірну з тією, яка у Західній Европі випала Франкській імперії. Методологічно новаторська, провокативна і ревізіоністична щодо усталених стереотипів книжка професора Норкуса є першою системною спробою поставити історію давньої Литви у ширший проблемний і подієвий світовий контекст, використовуючи для ґрунтовного переосмислення буцімто відомих фактів і обставин концептуальний інструментарій сучасних теорій порівняльно-історичної соціології, імперіології та міжнародних відносин.ЗмістВступ.1. Translatio imperii та історія Литви 1.1. Нарис історії ідеї Translatio imperii.1.2. Питання імперської державности ВКЛ в історіографії2. Імперія та імперіалізм: методологічні стратегії 2.1. Про суперечки навколо понять і способи їх розв'язання.2.2. Кліометрія імперій.2.3. Імперія та міжполітійна система: погляд теорії міжнародних відносин.2.4. Імперії з погляду державного права та порівняльної політології.2.5. Означення і типологія імперії.2.6. Кліодинаміка імперій .3. ВКЛ як імперія 3.1. Давні литовці - імперіалісти та визволителі .3.2. Прагнення й досягнення гегемонії ВКЛ.3.3. Чиєю імперією було ВКЛ?.3.4. Метрополія та периферії ВКЛ.3.5. Що заважає визнати ВКЛ імперією? .3.6. ВКЛ як імперія з епітетами .3.7. Про дати народження та смерти Литовської імперії.3.8. Литовський імперіялізм і народження давньої Литовської держави.3.9. Нездійснена місія Литовської імперії.Узагальнювальний епілог .Бібліографія.Список ілюстрацій.Покажчик імен .Список мап Литва та її сусіди у 1-й третині XIII ст. .Велике князівство Литовське та його сусіди близько 1265 р.Велике князівство Литовське та його сусіди близько 1375 р.Велике князівство Литовське та його сусіди близько 1450 р.Велике князівство Литовське та його сусіди близько 1550 р.Удільні князівства у складі Великого князівства Литовського у 1370-ті - 1380-ті роки.Адміністративно-територіальний устрій Великого князівства Литовського близько 1550 р...