Книга написана непросто: латинская и греческая терминология перемежается экзотической африканской: «Батонголе были ответственны перед кабакой и независимы от местных правителей — бакунгу»
| Про книгу | |
| Видавництво, місто | Волшебный ключ, М. |
| Рік видання | 2008 |
| Кількість сторінок | 400 |
| Обкладинка | м'яка |
-
1.784грн.
Схожі товари
Неравенство: как с ним быть?
Проблема неравенства — одна из важнейших социальных проблем современности. Несколько приглушенная в десятилетия, минувшие после окончания Второй мировой войны, эта проблема недавно проявилась с удвоенной силой. Масштабы проблемы хорошо известны: сопоставление доходов 99 % и 1 % населения является общим местом публичных дискуссий. Однако мало сказано о том, что, кроме отчаяния, мы можем ей противопоставить. Как считал выдающийся экономист Энтони Аткинсон, мы способны на гораздо большее, чем полагают скептики.Аткинсон всегда находился на переднем крае исследований в области экономического неравенства, применяя к решению его разнообразных проблем свой теоретический и практический опыт. На этот раз автор предлагает комплексный набор стратегий, способных привести к подлинному сдвигу в распределении доходов в развитых странах.Книга предназначена для широкого круга читателей, интересующихся экономикой и политикой............. Энтони Аткинсон - британский экономист, интересовавшийся в особенности вопросами социальной справедливости и государственной политики. Аткинсон писал на научно-экономические темы начиная с 1960-х гг., когда вышла его первая книга, посвященная проблемам бедности в Великобритании, а затем вторая — о неравномерном распределении богатства. В последние годы Аткинсон сосредоточил усилия на анализе высоких доходов и мониторинге растущего неравенства в мире, которые привели к созданию Всемирной базы данных о богатстве и доходах...
Капітал у XXI столітті
Кому буде належати світ наприкінці XXI століття? Чи правий був Карл Маркс, обіцяючи неминучу загибель капіталізму? Як суспільство і держава повинні реагувати на зростаючу прірву між багатими і бідними? На ці та інші питання французький економіст, автор світового бестселера Тома Пікетті дає вичерпні відповіді у цій книзі.Автор жодним чином не претендує на беззаперечність своїх ідей. На прикладі Європи і США він розглядає концепції розвитку капіталу від ХVІІІ століття й до сьогодні, усі свої ідеї підкріплює ретельно розробленими таблицями, елементарними та усім зрозумілими формулами, навіть прикладами з класичного та сучасного мистецтва.Книга Пікетті розширює і поглиблює наші знання про такий складний організм як капітал, що по-своєму росте, розвивається, переживає кризи та депресії, відновлюється і набуває нових форм.Томас Пікеттi — висхідна зірка не тільки французької, але й світової економічної науки. До своїх сорока трьох років він встиг досягти помітних успіхів: у 2002 році він був визнаний кращим молодим економістом Франції, в 2005 році став директором Паризької школи економіки, де двома роками пізніше перейшов на посаду професора,а в 2012 році був включений американським журналом «Foreign Policy» в список ста найвпливовіших інтелектуалів світу.Однак найбільшим його успіхом став монументальна праця під назвою«Капітал в XXI столітті", опублікований у Франції в 2013 році і вийшов в англійському перекладі навесні 2014 року. Книга миттєво стала бестселером — не тільки на батьківщині автора, а й за її межами: навіть у Сполучених Штатах, де до перекладної літератури ставляться досить скептично, вона впродовж декількох тижнів займала перші рядки в провідних книжкових рейтингах.У чому причина такої популярності цього дослідження? Пiкеттi запропонував новий погляд на проблему, яка в останні десятиліття звертає на себе все більше уваги і якій сам він займався добрі півтора десятка років — проблему нерівності. Проаналізувавши величезний масив інформації, французький економіст виявив таку закономірність. За інших рівних, швидке економічне зростання зменшує роль капіталу і його концентрацію в приватних руках і призводить до скорочення нерівності, в той час як уповільнення зростання має наслідком зростання значення капіталу і збільшення нерівності. В історичній ретроспективі - а книга Пiкеттi охоплює величезний період від початку XVIII століття до наших днів — зростання впливу капіталу переривався лише у двадцятому сторіччі як наслідок двох світових воєн і кейнсіанської політики Славного тридцятиліття (1945-1975).Сьогодні світ повертається до тієї моделі, яка домінувала в XIX столітті, а саме, до збільшення концентрації капіталу і до зростання його прибутковості на тлі повільного економічного зростання і стагнації заробітків більшості населення. Іншими словами, світ повернувся до ситуації, коли нерівність неухильно збільшується, що може призвести до тяжких соціальних і політичних наслідків.Втім, на відміну від Карла Маркса, з яким Пiкеттi часто порівнюють,француз не обмежується однією лише похмурої констатацією сформованого положення і не пророкує крах капіталістичної системи. Він пропонує заходи, насамперед фіскального характеру, які могли б призупинити несприятливі тенденції і навіть звернути їх назад. Наскільки його рекомендації здійсненні, покаже час, проте вже зараз заслуга французького вченого очевидна: як влучно зауважив американський економіст Пол Кругман, лауреат нобелівської премії з економіки, «Пикетт змінив наше розуміння економіки … Ми ніколи не зможемо міркувати про багатство і нерівність так, як завжди»...
Мобильности
"Mobilis in mobili", "подвижный в подвижной среде", - этот девиз капитана Немо, выгравированный повсюду на "Наутилусе", вполне мог бы стать эпиграфом книги британского социолога Джона Урри "Мобильности". Вся книга посвящена движению и его различным формам. Ее первая глава начинается с почти что борхесовского списка всевозможных групп людей, которые в современном мире постоянно передвигаются с одного места на другое. Однако, хотя людям отводится, пожалуй, первое место в иерархии феноменов, интересующих социологию мобильностей, в движении находятся не только люди, но и объекты, идеи, информация, риски, и многое другое. Именно движение, равно как и понимание организации всей социальной жизни через конкретно-исторические исследования социальных и технических систем, обеспечивающих это движение должны, по мысли Урри, стать основным предметом современной социологической науки...