Предлагаемая работа - из числа первых учебных пособий о новой отрасли формирующегося научного знания - социологии безопасности. Книга призвана дать целостное представление о возрастающей актуализации проблемы безопасности личности, общества, государства и человеческой цивилизации. Междисциплинарный подход в раскрытии теоретико-методологических особенностей социологического знания о безопасности сочетается с системным анализом различных аспектов (социокультурных, социально-психологических, гуманитарных, философских и биосоциальных) явления безопасности в современном мире. Подробно рассматриваются концептуальные основы программы безопасности развития и эволюция социальных знаний о безопасности.
Книга рассчитана на студентов, аспирантов гуманитарного профиля, а также представляет интерес для широких групп специалистов в области социологии, политологии, культурологии и социальной психологии, изучающих теорию и практику глобальных изменений современного общества.
| Про книгу | |
| Видавництво, місто | Канон+, М. |
| Рік видання | 2008 |
| Кількість сторінок | 560 |
| Обкладинка | тверд |
-
1.319грн.
Схожі товари
Колапс. Чому одні суспільства занепадають, а інші успішно розвиваються
Колапс" - науково-популярна книга американського еволюційного біолога Джареда Даймонда, в якій досліджуються причини занепаду людських суспільств.Професор географії та фізіології Каліфорнійського університету в Лос-Анджелесі Джаред Даймонд є автором світових інтелектуальних бестселерів. У 1998 році Даймонд отримав Пуліцерівську премію за книгу "Зброя, мікроби і сталь", яка була присвячена аналізу причин успіху тих чи інших суспільств. Певним чином "Колапс" є її продовженням - тут пояснюється, що саме призводить суспільства до занепаду і загибелі. Даймонд спочатку ретельно досліджує причини занепаду стародавніх культур - суспільства острова Пасхи, поселень вікінгів у Гренландії, індійців Майя в Америці тощо, а потім переконливо доводить, що багато з сучасних суспільств, передусім Китай і Північна Америка, стоять на роздоріжжі і в недалекому майбутньому повинні вирішити для себе, хочуть вони існувати чи готові загинути. Як і у "Зброї, мікробах і сталі", він спростовує етноцентричні пояснення розглянутих колапсів, а натомість зосереджує увагу на екологічних чинниках.Зміст:Перелік мапПролог. Історія двох фермЧастина перша. СУЧАСНА МОНТАНАРозділ 1. Під неозорим небом МонтаниЧастина друга. СУСПІЛЬСТВА МИНУЛОГОРозділ 2. Сутінки над островом ПасхиРозділ 3. Останні з живих: острови Піткерн і ГендерсонРозділ 4. Стародавні цивілізації: анасазі та їхні сусідиРозділ 5. Загибель цивілізації майяРозділ 6. Вікінги: прелюдія і футаРозділ 7. Розквіт скандинавської ГренландіїРозділ 8. Кінець скандинавської ГренландіїРозділ 9. Альтернативні шляхи до процвітанняЧастина третя. СУЧАСНІ СУСПІЛЬСТВАРозділ 10. Мальтус в Африці: руандійський геноцидРозділ 11. Один острів, два народи, дві історії:Розділ 12. Китай: велетень, що хитається у різні бокиРозділ 13. Копальні як «підкоп» під АвстраліюЧастина четверта. ПРАКТИЧНІ УРОКИРозділ 14. Чому деякі суспільства ухвалюють рішення, які призводять до катастрофи?Розділ 15. Великий бізнес і довкілля: різні умови, різні наслідкиРозділ 16. Світ як польдер. Що все це для нас означає?ПодякиДодаткові матеріалиПредметний покажчик..
Эрос и цивилизация. Одномерный человек \Philosophy
Герберт Маркузе - один из интереснейших философов XX столетия, автор книги "Эрос и цивилизация", опубликованной в 1955 г. - и ставшей, наряду с трудами Леви-Стросса и Кон-Бендита, одной из "абсолютных" работ эпохи начала "сексуальной революции". Так сколько же истины в теории о "репрессивной" цивилизации, подавляющей человеческую личность при помощи подавления человеческой сексуальности?.. Блистательно развились теории Маркузе впоследствии, в произведении "Одномерный человек", пожалуй, единственной "агрессивно-социологичной" его работе - жестком, точном и обдуманном исследовании "одномерности" не только современного общества, но и сознания человека, обществом этим контролируемого... ..
Плутократи. Епоха нових багатих і занепад старої системи
Сучасні багатії перетворилися на глобальну спільноту рівних: у них більше спільного між собою, ніж зі співвітчизниками. Цей новий клас два десятиліття досліджувала Христя Фріланд. Через численні інтерв’ю авторка препарує життя плутократів з глибоким розумінням і навіть співчуттям. Йде слідами російських, мексиканських, індійських олігархів під час буму приватизації, показує гендерні відмінності між «жіночим» середнім класом і «чоловічою» елітою нагорі. Фріланд розповідає, чим відрізняються нинішні багатії від колишніх рантьє, звідки в них гроші і навіщо вони займаються благодійністю. Зокрема приділяє увагу й українським мільйонерам, які теж ухопили ласий шматок пирога.Бестселер The New York Times. Найкраща книга 2013 року за версією Financial Times. Христя Фріланд отримала за «Плутократів» Премію ім. Ліонеля Жельбера (за документальне висвітлення міжнародних справ) та нагороду National Business Book Award за найбільш видатну канадську книжку, що має відношення до бізнесуВідгуки про книжку«Фріланд проводить аналогію з Венецією, яка 700 років тому стала заможною торговою імперією. Місто занепало, коли плутократи закріпили свої переваги, придушивши відкрите динамічне суспільство, завдяки якому місто розквітло. Сьогодні Венеція тоне. Книжка Фріланд спонукає задуматися, чи не тонемо ми теж».— Chicago Tribune«На жаль, це дуже потрібна книжка. Те, що Фріланд навряд чи стане вашим другом у політиці, не має відлякувати. Але прочитавши її, ви гірко посмієтеся, коли пригадаєте гасло нещодвньої конференції консервативної партії: «Для тих, хто тяжко працює».Авторка подає правду без зайвих емоцій. Вона вміє слухати плутократів, і вони з нею говорять».— Guardian«Міс Фріланд добре розкриває звички й мораль нової еліти, але мимоволі показує і те, що ми завжди молилися на гроші, статус і владу. Велике табло демонструє меркантильний рахунок нашого життєвого матчу — і цей рахунок багато про нас розкаже».— New York Journal of BooksЦитатиПро канадський фінансовий секторСвоєкорислива, і в кінцевому підсумку саморуйнівна, ментальність Вол-стріт і Сіті впливала на фінансову політику всього світу, але запанувала не скрізь. Один з винятків — Канада. Тамтешні регулятори висували жорсткіші вимоги до банківських резервів і кредитних операцій, ніж у Лондоні і в Нью-Йорку. В результаті канадський фінансовий сектор не довелося рятувати коштом бюджету, а рецесія (і бюджетний дефіцит) проходила тут м’якше, ніж у Сполучених Штатах. Канадський центробанк досі ділить світ на «кризові економіки» (там, де банки обвалилися) і решту, як-от Канада.Оттава пішла іншим курсом, бо уряд по-іншому розумів свої обов’язки стосовно системи в цілому і по-іншому будував стосунки з банкірами. Засади такого підходу сформував Пол Мартін, міністр фінансів у 1990-ті роки. Мартін до шариковського класу «взяти-й-поділити» не належить — він сам мультимільйонер. «Я знав, що рано чи пізно станеться криза, як і всі, хто вчив історію, — розповів він мені. — Я просто хотів бути впевнений, що криза станеться не в Канаді, а міжнародна епідемія не сильно зачепить канадські банки».Про позиційні блага«Позиційні блага» — це товари і послуги, чия цінність залежить від дефіцитності і бажання інших людей їх мати. Якщо у вас є, то в мене не буде. Місце у Гарварді чи будинок у престижній шкільній окрузі — це позиційні блага. Айфон чи пошта на «джімейлі» — ні.Про світських святихВеликі гроші допомагають виправдати вечори, проведені за роботою. Крім того, супереліту, принаймні до фінансової кризи 2008 року, гріла роль героїв нашого часу — так їх сприймала наша культура. Їхні чесноти проявлялися не в традиційній юдео-християнській формі — Стів Джобс, центральний персонаж іконостасу, був неприємним егоїстичним типом, який без докорів сумління зневажав і ображав працівників, членів родини (зокрема доньку), що вже казати про простих смертних, які наважувалися написати йому імейла. Але без них бізнес не процвітає, тут вони перевершують усіх — ось чому нам так подобається історія про друге пришестя Джобса в «Епл», коли він показав, які нікчеми його перед тим звільнили.Про Джорджа СоросаТридцять років, від 1969-го до 2000-го, його фонд «Квантум» давав інвесторам в середньому 31 відсоток на рік . Якби ви вклали в Сороса десять тисяч доларів у 1969 році, то у 2000-му отримали б 43 мільйони. За даними фонду «Ел-сі-ейч інвестментс», який входить до складу «Едмон де Ротшильд груп», Сорос — найуспішніший інвестор сучасності, станом на 2010 рік він заробив більше, ніж Ворен Бафет, «Волт Дісней» і «Епл»...