«О бессмертии души» – сочинение христианского теолога, философа и проповедника Августина Блаженного Аврелия (лат. Aurelius Augustinus Hipponensis, 354-430). *** Разум есть душа, тело есть некая субстанция. В гармонии они пребывают лишь тогда, когда сознание и мысль существуют неотделимо друг от друга. Другими известными сочинениями Августина Блаженного являются «Исповедь», «Письма», «О различных вопросах», «О порядке», «О количестве души», «О блаженной жизни» и «Монологи». Произведения гения теологической мысли Августина Блаженного Аврелия послужили основой для возникновения новых течений: христианского неоплатонизма и символизма.
| Про книгу | |
| Видавництво, місто | АСТ, М. |
| Рік видання | 2004 |
| Кількість сторінок | 512 |
| Обкладинка | тверд |
-
3.149грн.
Схожі товари
Апология Сократа, Критон, Ион, Протагор.(красный)
В настоящее издание сочинений Платона входят ранние диалоги философа, относящиеся к периоду формирования его учения. Идея издания в целом - прослеживание пути становления платонизма. Все тексты заново отредактированы. Издание снабжено научным аппаратом. Для читателей, интересующихся историей философии...
Історія західної філософії
Написано вже багато історій філософії, і моя мета полягала не тільки в тому, щоб додати до цього числа ще одну. Моя мета — показати філософію як невід'ємну частину суспільного й політичного життя; не як ізольовані розважання визначних особистостей, а як породження і водночас джерело характеру різних людських громад, у яких процвітали різні філософські системи. Така мета вимагає тіснішого пов'язання з загальною історією суспільства, ніж ми звичайно бачимо в істориків філософії. Я дійшов висновку, що це особливо потрібне для тих історичних періодів, з якими пересічний читач навряд чи може бути глибоко обізнаний. Велика епоха схоластичної філософії була вислідом реформ одинадцятого сторіччя, а ті, своєю чергою, були реакцією на добу загнивання, що їм передувала. Не будучи більш-менш обізнаним із сторіччями, що проминули від падіння Риму до піднесення середньовічного папства, навряд чи можна зрозуміти інтелектуальну атмосферу дванадцятого й тринадцятого сторіч. Трактуючи цей період, як і інші періоди, я ставив собі за мету наводити лише стільки відомостей із загальної історії, скільки видавалось мені необхідним для неупередженого розуміння філософів у контексті того часу, який сформував їх і сам сформувався за їхньою допомогою.Один наслідок такої позиції полягає в тому, що оцінка, яку вона дає тому чи тому філософові, часто не відповідає тій, якої він заслуговує з чисто філософського погляду. Особисто я, наприклад, маю Спінозу за визначнішого філософа, ніж Локк, але вплив його був далеко менший, і тому я присвятив йому менше місця, ніж Локкові. Декотрі люди — приміром, Руссо і Байрон — хоча зовсім не були філософами в академічному розумінні цього слова, справили такий глибокий вплив на домінантні філософські тенденції своєї доби, що розвитку філософії не можна зрозуміти, не беручи їх до уваги. Навіть люди просто діяльні часто мали велике значення в цьому плані: мало хто з філософів справив такий вплив на філософію, як Александр Македонський, Карл Великий або Наполеон. Ще знаменнішим прикладом можна б назвати Лікурга, якби тільки він був реальною особою.Коли мусиш охопити такий величезний проміжок часу, доводиться триматись дуже суворих принципів добору. Читаючи традиційні праці з історії філософії, я дійшов висновку, що надто стислі описи не доносять до читача нічого вартісного; тому я (за небагатьма винятками) взагалі не згадував про людей, які, на мій погляд, не заслуговують справді докладного розгляду. А про тих філософів, яких я розглядав у цій книжці, я сповіщав усе, що вважав істотним у їхньому житті й суспільному оточенні; часом я наводив навіть начебто малозначущі деталі, коли вирішував, що вони якось характеризують саму людину та її добу.Бертран Рассел..
Структура інстинктів і суспільство
Ім’я автора книги «Структура інстинктів і суспільство» (в виданні англійською - "Ерос і цивілізація") Герберта Маркузе стало відомим далеко за межами кола людей, так чи так причетних до філософських інтересів. Пропонована книга має підзаголовок: «Філософське дослідження вчення Фройда». Отже, Саме автора теорії позасвідомого Маркузе бере собі в союзники у пошуках методологічної опори для критичного розгляду сучасного стану цивілізації, «діагностики загального розладу». Може, тому, що на рівні свідомості сучасний стан суспільства, сучасна політична і, більше того, духовна ситуація не дає жодних підстав для обґрунтування ідей революційного перетворення суспільства? Людина як така повністю втратила здатність опиратися тиску суспільству, ба більше, здатність на свідомому рівні відчувати цей тиск. Отож, джерела невдоволення дійсністю доводиться шукати на рівні підсвідомого. На відміну від Фройда Маркузе вважає, що конфлікт між інстинктами та цивілізацією не є абсолютним: репресивність не є сутністю цивілізації як такої, а лише властива «специфічно історичній організації людського існування». Маркузе намагається внести історичний та суспільний вимір до поза-історичної побудови. Автор доповнює фройдівські поняття. Ототожнюючи пригнічення інстинктів із суспільним пригніченням, що є принаймні історично мінливим феноменом, він також стверджує історичність репресивного характеру принципу реальності. Для широкого кола читачів, яких цікавлять сучасні проблеми філософії, соціології, історії. ..