У монографії розглядається історія генерал-губернаторств, заснованих в українських губерніях Російської імперії – Малоросійського (1802–1856), Новоросійського та Бессарабського (1822–1874) і Київського (1832–1914). Простежується, як за однакової форми врядування з тотожними функціями, з децентралізацією й концентрацією владних повноважень генерал-губернаторів здійснювалося управління набутими територіями. З’ясовуються методи й засоби інтеграції у складі імперії історичних регіонів з геополітичними, етносоціальними та господарськими відмінностями. Розглядаються шляхи усунення локальних особливостей у законодавстві, управлінні, соціальних структурах, формах землеволодіння, темпи модернізації і, як наслідок, асиміляції та акультурації місцевого населення.
Зміст:
Вступ
Джерельна база та історіографія
Генерал-губернаторства Російської імперії
Малоросійське генерал-губернаторство (1802–1856). Інтеграція Лівобережної та Слобідської України
Перші малоросійські генерал-губернатори
Основні напрями діяльності М. Г. Рєпніна
Чернігівський, полтавський та харківський генерал-губернатор напередодні скасування посади
Особливості генерал-губернаторської канцелярії
Новоросійське та Бессарабське генерал-губернаторство (1822–1874). Колонізаційні заходи імперії
Становлення генерал-губернаторства на півдні
Політика «освоєння» та зросійщення: М. С. Воронцов
Генерал-губернатори напередодні та під час Великих реформ
Структура та склад канцелярії генерал-губернатора
Київське генерал-губернаторство (1832–1914). «Відвойовування» імперією Правобережної України
Передісторія та завдання генерал-губернаторства
Посилення інтеграції: Д. Г. Бібіков, І. І. Васильчиков, М. М. Анненков
Заходи генерал-губернаторів після Січневого повстання
Генерал-губернаторство у кризовий період імперії
Канцелярія: структура, функції, архів
Висновки
Генерал-губернаторства – імперський вимір України
Додатки
Синхронна таблиця управління генерал-губернаторів
Довідкова таблиця сучасної архівно-діловодної структури фонду Канцелярії новоросійського і бессарабського генерал-губернатора
Довідкова таблиця сучасної структури фонду Канцелярії київського, подільського і волинського генерал-губернатора
Список скорочень
Список ілюстрацій
Іменний покажчик
Ілюстрації
Чергова монографія Валентини Шандри продовжує, за словами самої авторки, «незвичний» в українській історіографії шлях: вивчення історії України через дослідження владних інституцій Російської імперії. Книжка є фактично узагальненням попередніх розвідок дослідниці й охоплює період від створення 1802 року Малоросійського генерал-губернаторства до 1914 року – припинення діяльности канцелярії київського, подільського та волинського генерал-губернаторства.
Авторка в ретельному першоджерельному дослідженні не заперечує і не переглядає фундаментальних засновків національного наративу, але демонструє прагнення до неоднобічного висвітлення своєї теми. Чи не вперше в сучасній українській історіографії показано постаті найважливіших генерал-губернаторів і вміщено цінний додаток до книжки – синхронну таблицю генерал-губернаторів і довідкову таблицю сучасної структури фондів Канцелярії новоросійського, бесарабського та київського, подільського і волинського генерал-губернаторств.
У висновках «Генерал-губернаторства – імперський вимір України» Валентина Шандра зазначає, що ця форма влади запроваджувалася на період військово-політичної інкорпорації територій та їх підпорядкування імперії, була «засобом нівеляції і асиміляції строкатого етносоціяльного конгломерату імперського простору». Створення генерал-губернаторств авторка вважає «своєрідним продовженням компромісу династії з місцевою знаттю», а їх скасування – свідченням зменшення дистанції між центром і периферією, «лакмусовим папірцем еволюціонування Російської імперії від багатоетнічної до унітарної».
Звісно, в контексті нинішньої популярности імперіологічних досліджень варто замислитися, наскільки обґрунтовано проєктувати сучасні політичні кордони України на XIX століття? І чи аналіз системи управління навіть виокремлених у такий спосіб теренів можливий без серйозного розгляду загальної структури управління та образу влади цілої Російської імперії? Адже політика імперії на різних її окраїнах і в центрі була тісно пов’язана; невипадковими є і постійні переміщення найвищих посадовців з одних земель на інші (надзвичайно перспективна тема – порівняння діяльности, наприклад, Дондукова-Корсакова в Україні, на Дону й на Кавказі). Книжка Валентини Шандри лише побіжно торкається цих та інших теоретичних проблем, але це не зменшує вагомости запропонованої спроби першоджерельної систематизації історії генерал-губернаторств в Україні.
| Про книгу | |
| Видавництво, місто | НАНУ, К. |
| Рік видання | 2005 |
| Кількість сторінок | 427 |
| Обкладинка | тверд |
-
1.589грн.
Схожі товари
Етно-національна структура українського суспільства
У довіднику за структурним принципом подано відомості про українську етнонацію, національні меншини та спільноти з невизначеним статусом (т.зв. корінні народи), про представників окремих етносів та їхні групи, представлені в Україні. Для кожної спільноти наведено інформацію про її загальну чисельність та розселення в світі, генеалогію мови, антропологічний тип, віросповідання, чисельність і розселення в Україні, мови спілкування, соціально-демографічні характеристики, історію цієї спільноти в Україні, додається нарис її етнічної історії. Довідник містить дані перепису 2001 р. про національний склад населення, мову спілкування, освіту, наведено бібліографію із вказаної проблематики. Для етнологів, політологів, соціологів, істориків, державних службовців, студентів, які вивчають етносоціологію, та усіх, хто цікавиться міжетнічними взаєминами в українському суспільстві...
Тюркский след в истории Украины X—XVII вв.
С конца IV в. и до XVIII в. украинская степь являлась территорией непрерывного обитания представителей различных тюркских народов, в тесном соседстве с которыми все это время находились предки современных украинцев. История этих взаимоотношений сложна и многообразна, однако данная работа посвящена главным образом их конструктивным аспектам. Автор предоставляет значительный объем малоизвестных фактов и делает попытку придать некоторым событиям новую интерпретацию. В приложении вниманию читателя, в частности, предлагается перечень украинских фамилий восточного происхождения с этимологиями и комментариями, который по своему объему претендует на отдельное исследование...
Посольство Артемия Волынского в Иран в 1715-1718 гг. (по русским архивам)
Артемий Петрович Волынский (1689 - 1740) - российский государственный деятель и дипломат. В 1719 - 30 астраханский и казанский губернатор, с 1738 кабинет-министр императрицы Анны Иоановны. Противник "бироновщины". Во главе кружка дворян составлял проекты государственного переустройства. Казнен. Книга написана на основе дневника и донесений Артемия Петровича Волынского, отправленного Петром I в Иран 'в характере посланника'. Основному тексту предпосланы краткое жизнеописание А. П. Волынского, впоследствии крупного государственного деятеля, и очерк русско-иранских отношений в XVI-XVIII вв. ..



