Видання «Скоропадський. Спогади 1917-1918» підготувала група фахівців Інституту археографії Академії наук. Текст спогадів Гетьмана подано мовою оригіналу, з коментарями, ґрунтовною післямовою і анотованим покажчиком імен.
Йшов четвертий рік світової війни. Втомлений подіями генерал-лейтенант російської імператорської армії Павло Петрович Скоропадський, нащадок старовинної старшинської фамілії, ще не знав, що стане гетьманом незалежної Української Держави.
Епоха змін, яку самовбивчо наближали революціонери всіх мастей, перетворилася на апокаліпсис, війну всіх проти всіх, але Скоропадському стало духу взяти на себе невдячну ношу державного будівництва. Спроба закінчилася цілковитим і очікуваним провалом, але окремі починання гетьмана дотривали до наших днів: саме йому Україна завдячує, наприклад, Академією наук.
Павло Скоропадський — одна з найважливіших і до кінця «не прочитаних» постатей ХХ століття. Він разом зі своїм Краєм весь час перебував у транзиті — від лояльно-імперського малоросійства до модерного політичного націоналізму. На відміну від його товариша Маннергейма, гетьману не судилося побудувати суверенну незалежну державу. Але його спроба, Українська Держава 1918-го, — це цікавий історичний феномен, вивчення якого дає ключі до розуміння, чому Скоропадському не вдалося втілити свій задум в життя і чому нам так важко закінчувати розпочату ним справу сьогодні
| Про книгу | |
| Видавництво, місто | Наш формат, К. |
| Рік видання | 2016 |
| Кількість сторінок | 480 |
| Обкладинка | тверд |
-
1.384грн.
Схожі товари
Разум и революция
Работа Герберта Маркузе `Разум и революция` принадлежит к числу наиболее значительных произведений западноевропейской философии XX века, вполне справедливо ее называют одним из программных произведений Франкфуртской школы. Для читателя, живущего в постсоветском культурно - географическом пространстве, будет чрезвычайно важно познакомиться с этой книгой, одной из главных тем которой является вопрос о возможностях идеологического оправдания тоталитарной организации общества и тех философских предпосылок, которые могут тому способствовать или препятствовать.СОДЕРЖАНИЕА П. Шурбелев. Герберт Маркузе: Гегель и становление тоталитарной идеологии 5Предисловие 24Часть перваяОСНОВЫ ФИЛОСОФИИ ГЕГЕЛЯВведение 291. Социально-историческая ситуация 292. Философская ситуация 44Глава перваяРанние богословские сочинения Гегеля (1790—1800) 60Глава втораяНа пути к системе философии (1800—1802) 751. Первые философские сочинения 752. Первые политические сочинения 833. Система нравственности 91Глава третьяПервая система Гегеля (1802—1806) 981. Логика 982. Философия духа 111Глава четвертаяФеноменология духа (1807) 131Глава пятаяНаука логики (1812—1816) 166Глава шестаяПолитическая философия (1816— 1821) 223Глава седьмаяФилософия истории 291Часть втораяСТАНОВЛЕНИЕ СОЦИАЛЬНОЙ ТЕОРИИВведениеОт философии к теории общества 323Глава перваяОсновы диалектической теории общества 3321. Отрицание философии 3322. Кьеркегор 3373. Фейербах 3434. Маркс: отчужденный труд 3505. Уничтожение труда 3686. Анализ трудового процесса 3767. Марксистская диалектика 398Глава втораяОсновы позитивизма и становление социологии 4101. Позитивная и негативная философия 4102. Сен-Симон 4183. Позитивная философия общества: Опост Конт 4304. Позитивная философия государства: Фридрих Юлиус Шталь 4555. Переход диалектики в социологию: Лоренц Штейн 471ЗаключениеКонец гегельянства 4891. Английский неоидеализм 4892. Ревизия диалектики 5003. Фашистское гегельянство 5044. Национал-социализм против Гегеля 514Эпилог 526Послесловие переводчика 535..
Генерал-губернаторства в Україні: 19 - початок 20 століття
У монографії розглядається історія генерал-губернаторств, заснованих в українських губерніях Російської імперії – Малоросійського (1802–1856), Новоросійського та Бессарабського (1822–1874) і Київського (1832–1914). Простежується, як за однакової форми врядування з тотожними функціями, з децентралізацією й концентрацією владних повноважень генерал-губернаторів здійснювалося управління набутими територіями. З’ясовуються методи й засоби інтеграції у складі імперії історичних регіонів з геополітичними, етносоціальними та господарськими відмінностями. Розглядаються шляхи усунення локальних особливостей у законодавстві, управлінні, соціальних структурах, формах землеволодіння, темпи модернізації і, як наслідок, асиміляції та акультурації місцевого населення.Зміст:ВступДжерельна база та історіографіяГенерал-губернаторства Російської імперіїМалоросійське генерал-губернаторство (1802–1856). Інтеграція Лівобережної та Слобідської УкраїниПерші малоросійські генерал-губернаториОсновні напрями діяльності М. Г. РєпнінаЧернігівський, полтавський та харківський генерал-губернатор напередодні скасування посадиОсобливості генерал-губернаторської канцеляріїНоворосійське та Бессарабське генерал-губернаторство (1822–1874). Колонізаційні заходи імперіїСтановлення генерал-губернаторства на півдніПолітика «освоєння» та зросійщення: М. С. ВоронцовГенерал-губернатори напередодні та під час Великих реформСтруктура та склад канцелярії генерал-губернатораКиївське генерал-губернаторство (1832–1914). «Відвойовування» імперією Правобережної УкраїниПередісторія та завдання генерал-губернаторстваПосилення інтеграції: Д. Г. Бібіков, І. І. Васильчиков, М. М. АнненковЗаходи генерал-губернаторів після Січневого повстанняГенерал-губернаторство у кризовий період імперіїКанцелярія: структура, функції, архівВисновкиГенерал-губернаторства – імперський вимір УкраїниДодаткиСинхронна таблиця управління генерал-губернаторівДовідкова таблиця сучасної архівно-діловодної структури фонду Канцелярії новоросійського і бессарабського генерал-губернатораДовідкова таблиця сучасної структури фонду Канцелярії київського, подільського і волинського генерал-губернатораСписок скороченьСписок ілюстраційІменний покажчикІлюстраціїЧергова монографія Валентини Шандри продовжує, за словами самої авторки, «незвичний» в українській історіографії шлях: вивчення історії України через дослідження владних інституцій Російської імперії. Книжка є фактично узагальненням попередніх розвідок дослідниці й охоплює період від створення 1802 року Малоросійського генерал-губернаторства до 1914 року – припинення діяльности канцелярії київського, подільського та волинського генерал-губернаторства.Авторка в ретельному першоджерельному дослідженні не заперечує і не переглядає фундаментальних засновків національного наративу, але демонструє прагнення до неоднобічного висвітлення своєї теми. Чи не вперше в сучасній українській історіографії показано постаті найважливіших генерал-губернаторів і вміщено цінний додаток до книжки – синхронну таблицю генерал-губернаторів і довідкову таблицю сучасної структури фондів Канцелярії новоросійського, бесарабського та київського, подільського і волинського генерал-губернаторств.У висновках «Генерал-губернаторства – імперський вимір України» Валентина Шандра зазначає, що ця форма влади запроваджувалася на період військово-політичної інкорпорації територій та їх підпорядкування імперії, була «засобом нівеляції і асиміляції строкатого етносоціяльного конгломерату імперського простору». Створення генерал-губернаторств авторка вважає «своєрідним продовженням компромісу династії з місцевою знаттю», а їх скасування – свідченням зменшення дистанції між центром і периферією, «лакмусовим папірцем еволюціонування Російської імперії від багатоетнічної до унітарної».Звісно, в контексті нинішньої популярности імперіологічних досліджень варто замислитися, наскільки обґрунтовано проєктувати сучасні політичні кордони України на XIX століття? І чи аналіз системи управління навіть виокремлених у такий спосіб теренів можливий без серйозного розгляду загальної структури управління та образу влади цілої Російської імперії? Адже політика імперії на різних її окраїнах і в центрі була тісно пов’язана; невипадковими є і постійні переміщення найвищих посадовців з одних земель на інші (надзвичайно перспективна тема – порівняння діяльности, наприклад, Дондукова-Корсакова в Україні, на Дону й на Кавказі). Книжка Валентини Шандри лише побіжно торкається цих та інших теоретичних проблем, але це не зменшує вагомости запропонованої спроби першоджерельної систематизації історії генерал-губернаторств в Україні...
Брама Європи: Історія України від скіфських воєн до незалежності
Сергій Плохій – унікальна людина, один з провідних спеціалістів з історії Східної Європи, у Гарвардському університеті обіймає посаду "Mykhailo Hrushevsky Professor of Ukrainian History".Нова книга – це цікавий виклад історії українських земель упродовж двох з половиною тисячоліть. Від скіфів до нашого часу висвітлено процеси, що вплинули на розвиток і становлення держави. Автор фокусує увагу на українцях як найбільшій демографічній групі, а згодом – головній силі, що стояла за створенням сучасної нації.Дізнайтеся, як наші предки "призвали варягів на царювання", як наша країна боролася за право бути незалежною, пройшла крізь часи кріпацтва, комуністичного терору й Голодомору, Другої світової війни та врешті-решт отримала незалежність. "Брама Європи" – це правдива історія нашої країни, наших прагнень та життя...