Джон Мейнард Кейнс является настолько крупной фигурой в истории экономической мысли, что его основная работа представляет беспорный интерес как для научных кругов, так и учащихся.
Оригинальное содержание работы и важность вытекающих из нее практических заключений обусловили ее лидирующее положение среди научных трудов по экономике.
Теория Кейнса далеко перешла за границы, определенные проблемой безработицы в Англии. Она дает интерпретацию рыночных отношений в целом и представляет собой полный пересмотр экономической теории того времени и методов ее анализа.
Именно эта книга явилась манифестом "кейнсианской революции", которая оказала серьезное воздействие на развитие экономической науки и политических решений ХХ века.
| Про книгу | |
| Видавництво, місто | вид., м-то |
| Рік видання | 2017 |
| Кількість сторінок | 352 |
| Обкладинка | твердый |
-
2.734грн.
Схожі товари
Этика процента: Джон Локк и Иеремия Бентам о природе ссудного процента и его регулировании
В сборнике представлены классические работы о природе процента и его регулировании: памфлет Джона Локка «Некоторые соображения о последствиях снижения процентной ставки и повышения ценности денег» (1691 г.) и серия писем Иеремии Бентама «В защиту ростовщичества» (1789 г.). Обе работы, впервые публикуемые на русском языке в полном объеме, оказали значительное влияние на эволюцию понимания процента и проблем его регулирования в общественной мысли. Кроме того, в сборник вошли статьи о развитии ростовщичества, научном наследии Дж. Локка и И. Бентама, а также о современном взгляде на этическую составляющую регулирования процента.Книга будет интересна экономистам-теоретикам, практикам финансового рынка и всем участникам дискуссий о финансовом регулировании.СОДЕРЖАНИЕАлексей Саватюгин. Из истории ростовщичестваДанила Расков. Джон Локк о деньгах и проценте Джон Локк. Некоторые соображения о последствиях снижения процентной ставки и повышения ценности денег (с. 49—200) Максим Сторчевой. Иеремия Бентам об этике ростовщичества Иеремия Бентам. В защиту ростовщичества (с. 225—324)Письмо I. ВведениеПисьмо II. Причины ограничения: предотвращение ростовщичестваПисьмо III. Причины ограничения: предотвращение мотовстваПисьмо IV. Причины ограничения: защита бедныхПисьмо V. Причины ограничения: защита простодушныхПисьмо VI. Вред законов против ростовщичестваПисьмо VII. Эффективность законов против ростовщичестваПисьмо VIII. Разрешение ростовщического процента в реальностиПисьмо IX. О БлэкстонеПисьмо X. Основания для предрассудков относительно ростовщичестваПисьмо XI. Сложный процентПисьмо XII. Финансовая поддержка в судебном процессеПисьмо XIII. Доктору Смиту о проектах в области ремеселМаксим Сторчевой. Современный взгляд на этику ростовщичестваКраткий путеводитель по этическим теориям, упоминаемым в этой книге Об авторах..
Сдвиги и шоки: чему нас научил и ещё должен научить финансовый кризис
Две огромные силы меняют облик мировой экономики: стремительный сдвиг в экономической власти от переживающего спад Запада к растущему Востоку и шоки, вызванные волнами финансовых кризисов, которые охватили страны с высокими доходами. Это глубокие, длительные и взаимосвязанные изменения, которые определят облик мира на десятилетия. Сдвиг отражает полное изменение полуторавековой тенденции к экономическому расхождению, приведшей к тому, что граждане стран с высокими доходами практически обладали монополией на результаты процесса индустриализации. Вчерашние различия в росте между экономиками с высокими доходами и новыми рыночными экономиками сегодня привели к стремительному сближению с точки зрения доходов. Но хотя эта конвергенция сама по себе является желательной, она также ставит серьезные вызовы перед мировой экономикой. Финансовые шоки существенно усиливают эти вызовы. Они привели к длительному процессу сокращения кредитного рычага и медленного роста в странах с высокими доходами и особенно сильному кризису в хрупкой еврозоне. Более того, глобальный экономический сдвиг создал определенные условия для этих шоков, прежде всего глобальные макроэкономические дисбалансы и тенденцию к понижению заработной платы...
Цивілізація. Як захід став успішним
За книжкою «Цивілізація», яка стала бестселером New York Times, знято серію телепрограм на BBC. Журнал Time визнав її автора одним із найвпливовіших людей світу.ТематикаІсторія, культура, політика, економіка, цивілізації, Захід.Про книжкуНіл Ферґюсон зауважує: «Ще на початку XV століття сама лише думка про те, що наступні п’ять століть Захід буде домінувати над рештою світу, здалася б дуже дивною. А втім, це сталося». І нині могутність Заходу вражає навіть найбагатшу уяву... То чому ж так трапилося? Чому Європа, що на 1500-й рік поступалася Сходу за багатьма показниками — економічними, технологічними, демографічними, — зуміла різко рвонути уперед і досягти безперечного світового панування? Які складові успіху західної цивілізації? Саме ці дражливі питання украй сміливо, часом навіть зухвало, а проте надзвичайно захопливо висвітлює Ніл Ферґюсон.Для кого книжкаДля усіх, хто цікавиться історією, політикою, економікою.Чому ця книжкаАвтор бачить проблему сучасного покоління у фрагментарному знанні минулого, тому пропонує цілісну історію світу. Він описує, як конкуренція, розвиток науки і медицини, масове споживання та етика праці допомогли Заходу розширити багатства, вплив та владу. А також розмірковує, до чого може призвести «запозичення» західних норм іншими країнами і чи довго Захід триматиме лідерські позиції у світі.Про автораНіл Ферґюсон — видатний британський історик, журналіст, професор Гарварду, старший науковий співробітник Оксфорду і Стенфорду. Автор 14-ти книжок, зокрема бестселерів «Піднесення грошей» та «Імперія», редактор у Bloomberg Television, оглядач Newsweek.Відгуки про книжку«Неперевершена історія ідей, винайдених на Заході».The Economist«Ця книжка — надзвичайно полемічна і своєчасна. Ферґюсон з притаманною йому проникливістю береться до справи, не забуваючи про вишуканість стилю. Він закінчує тезою про те, що для Заходу найбільша загроза — не Китай, а сам Захід: виплекана власним невіглаством боязливість, дурисвітство, породжене нерозумінням власної спадщини. Ферґюсон має рацію, але доводить, що все ще можна виправити».The Financial Times«Ферґюсон провадить сміливий аналіз шістсотлітнього пласту світової історії. В його устах урок історії стає яскравим, переконливим, змістовним і зрозумілим».KirkusЦитатиПро значення історіїМинуле — це наше єдине надійне джерело знань про плинне сьогодення і безліч майбутніх попереду, лише одному з яких належить відбутися. Історія — це не вивчення минулого, це вивчення самого часу.Про роль подорожей в АфрикуДа Ґама вирушив у подорож 8 липня 1497 року. Коли через чотири місяці він зі своїми португальськими побратимами обігнув мис Доброї Надії на південному краю Африки, перед ними не поставало питання, яких екзотичних тварин слід привезти для короля [як цього хотів китайський імператор]. Вони хотіли знати, чи пощастить їм у тому, в чому інші зазнали невдачі — у відкритті нового маршруту завезення прянощів. Вони прагнули торгівлі, а не данини.Про відмінності у зростіСередній зріст англійських в’язнів у XVIII столітті досягав 170 сантиметрів. Середній зріст японських вояків у той же період не перевищував 158 сантиметрів91. У час, коли Схід впритул зіткнувся із Заходом, вони вже не могли подивитися один одному в очі як рівні.Про відмінності в європейській колонізації АмерикиЦі два кораблі [з Іспанії та з Англії] символізують історію двох Америк. На одному — конкістадори, на іншому — наймані слуги. На одному кораблі мріяли про миттєвий грабунок і цілі гори золота майя. На іншому знали, що попереду на них чекають роки важкої праці, але винагородою за неї стане найпривабливіша в світі власність: найперше — землі Північної Америки, а крім того — участь у законотворенні. Справжня власність та представництво — ось що було північноамериканською мрією.Про азійську імперіюЗ правильними інститутами й технологіями, не кажучи вже про правильний одяг, азійська імперія могла перемогти будь-яку європейську країну. Один економічний прогностик ще 1910 року передрікав, що до кінця століття Японія обжене навіть Британію, що вона й зробила: 1980 року японський ВВП на душу населення вперше перевищив британський. Хоч як сумно, з 1910 по 1980 рік британські темпи ВВП залишилися незмінними...