В монографии профессора МГУ Андрианова В.Д. дается подробный анализ основных концепций регулирования экономики, начиная с середины XVII в.
В частности, исследуются воззрения ученых, которых принято относить к таким научным направлениям, школам и теориям, как меркантилизм, экономический либерализм, кейнсианство, монетаризм, концепция социально ориентированной экономики, государственный дирижизм, институционализм, теория устойчивого развития, теория регуляции.
Наряду с этим автор предлагает собственную научную концепцию устойчивого развития — теорию саморегуляции, составном частью которой является теория функциональных экономических систем.
Автор исследует появление и развитие механизмов саморегуляции на мак роэкономическом уровне — функциональных экономических систем (ФЭС) и на микроэкономическом уровне — саморегулируемых организаций (СРО).
Теорию саморегуляции автор предлагает рассматривать как новую исследовательскую системную парадигму. Эта теория не может быть отнесе на к одной научной дисциплине, поскольку она изучает взаимодействие различных сфер науки и общества — экономики, политики, философии, истории, социологии, психологии, физиологии, экологии и многих других.
Теория саморегуляции достаточно универсальна и может использоваться при создании оптимальных систем управления на макроэкономическом и микроэкономическом уровнях.
Введение
Глава 1. Основные концепции регулирования
экономики
1. Теория меркантилизма
2. Экономический либерализм
3. Кейнсианство
4. Монетаризм
5. Модель социального рыночного хозяйства
6. Государственный дирижизм
7. Институционализм
8. Теория устойчивого развития
9. Теория регуляции
Глава 2. Теория саморегуляции рыночной
экономики
1. Понятие равновесия и устойчивости
экономической системы
2. Определение и основные параметры
функциональных экономических систем (ФЭС)
3. Институциональные основы
возникновения и эволюции ФЭС
4. Принципы организации и характеристика
деятельности ФЭС
Глава 3. Механизмы саморегуляции на
макроэкономическом уровне
1. Функциональная экономическая система,
регулирующая уровень инфляции
2. Функциональная экономическая система,
обеспечивающая сбалансированность
государственного бюджета
3. Функциональная экономическая система,
обеспечивающая поддержание стабильности
национальной валюты
4. Функциональная экономическая система,
обеспечивающая формирование и использование
золотовалютных резервов
5. Функциональная экономическая система,
обеспечивающая формирование и поддержание
конкурентной среды
6. Функциональная экономическая система
защиты внутреннего рынка от недобросовестной
конкуренции
7. Функциональная экономическая система,
регулирующая приток и движение капитала
8. Функциональная экономическая система
социальной защиты населения
9. Функциональная экономическая система
защиты окружающей среды
Глава 4. Механизмы саморегуляции на
микроэкономическом уровне
1. Определение и основные характеристики
саморегулируемых организаций (СРО)
2. Классификация организаций
саморегулирования
3. Понятие сорегулирования
4. Формирование и развитие организаций
саморегулирования в России
Заключение
Литература
Об авторе
| Про книгу | |
| Видавництво, місто | Экономика, М. |
| Рік видання | 2008 |
| Кількість сторінок | 326 |
| Обкладинка | тверд |
-
1.199грн.
Схожі товари
Зомби-экономика: Как мёртвые идеи продолжают блуждать среди нас
В книге известного австралийского экономиста Джона Куиггина предлагается критический анализ системы экономических и политических идей («великое смягчение», гипотеза эффективного рынка, теория динамического стохастического общего равновесия, «обогащение сверху вниз» и приватизация), сложившейся в последние три десятилетия и сыгравшей, по мнению автора, определяющую роль в наступлении недавней Великой рецессии. Куиггин показывает, что, несмотря на теоретическое и практическое опровержение этих идей, они будут сохранять доминирующее положение в экономической науке и экономической политике до тех пор, пока не сформируется комплекс убедительных альтернативных идей. Написанная доступным языком, эта провокационная книга представляет интерес не только для экономистов и политологов, но и для широкогокруга читателей...
Капітал у XXI столітті
Кому буде належати світ наприкінці XXI століття? Чи правий був Карл Маркс, обіцяючи неминучу загибель капіталізму? Як суспільство і держава повинні реагувати на зростаючу прірву між багатими і бідними? На ці та інші питання французький економіст, автор світового бестселера Тома Пікетті дає вичерпні відповіді у цій книзі.Автор жодним чином не претендує на беззаперечність своїх ідей. На прикладі Європи і США він розглядає концепції розвитку капіталу від ХVІІІ століття й до сьогодні, усі свої ідеї підкріплює ретельно розробленими таблицями, елементарними та усім зрозумілими формулами, навіть прикладами з класичного та сучасного мистецтва.Книга Пікетті розширює і поглиблює наші знання про такий складний організм як капітал, що по-своєму росте, розвивається, переживає кризи та депресії, відновлюється і набуває нових форм.Томас Пікеттi — висхідна зірка не тільки французької, але й світової економічної науки. До своїх сорока трьох років він встиг досягти помітних успіхів: у 2002 році він був визнаний кращим молодим економістом Франції, в 2005 році став директором Паризької школи економіки, де двома роками пізніше перейшов на посаду професора,а в 2012 році був включений американським журналом «Foreign Policy» в список ста найвпливовіших інтелектуалів світу.Однак найбільшим його успіхом став монументальна праця під назвою«Капітал в XXI столітті", опублікований у Франції в 2013 році і вийшов в англійському перекладі навесні 2014 року. Книга миттєво стала бестселером — не тільки на батьківщині автора, а й за її межами: навіть у Сполучених Штатах, де до перекладної літератури ставляться досить скептично, вона впродовж декількох тижнів займала перші рядки в провідних книжкових рейтингах.У чому причина такої популярності цього дослідження? Пiкеттi запропонував новий погляд на проблему, яка в останні десятиліття звертає на себе все більше уваги і якій сам він займався добрі півтора десятка років — проблему нерівності. Проаналізувавши величезний масив інформації, французький економіст виявив таку закономірність. За інших рівних, швидке економічне зростання зменшує роль капіталу і його концентрацію в приватних руках і призводить до скорочення нерівності, в той час як уповільнення зростання має наслідком зростання значення капіталу і збільшення нерівності. В історичній ретроспективі - а книга Пiкеттi охоплює величезний період від початку XVIII століття до наших днів — зростання впливу капіталу переривався лише у двадцятому сторіччі як наслідок двох світових воєн і кейнсіанської політики Славного тридцятиліття (1945-1975).Сьогодні світ повертається до тієї моделі, яка домінувала в XIX столітті, а саме, до збільшення концентрації капіталу і до зростання його прибутковості на тлі повільного економічного зростання і стагнації заробітків більшості населення. Іншими словами, світ повернувся до ситуації, коли нерівність неухильно збільшується, що може призвести до тяжких соціальних і політичних наслідків.Втім, на відміну від Карла Маркса, з яким Пiкеттi часто порівнюють,француз не обмежується однією лише похмурої констатацією сформованого положення і не пророкує крах капіталістичної системи. Він пропонує заходи, насамперед фіскального характеру, які могли б призупинити несприятливі тенденції і навіть звернути їх назад. Наскільки його рекомендації здійсненні, покаже час, проте вже зараз заслуга французького вченого очевидна: як влучно зауважив американський економіст Пол Кругман, лауреат нобелівської премії з економіки, «Пикетт змінив наше розуміння економіки … Ми ніколи не зможемо міркувати про багатство і нерівність так, як завжди»...