Научный бестселлер экономистов Дарона Асемоглу и Джеймса А. Робинсона посвящен разработке концептуальных оснований для анализа создания и консолидации демократии. Авторы исходят из внешне простого тезиса о том, что различные социальные группы предпочитают различные политические институты из-за того, как они распределяют политическую власть и ресурсы. Так, демократию предпочитает большинство граждан, но ей противятся элиты. Однако диктатура нестабильна, когда граждане могут создавать угрозу общественных беспорядков и революции. В ответ на это, когда цена репрессий существенно высока и обещания уступок не вызывают доверия, элиты могут быть вынуждены создать демократию. Через демократизацию элиты вызывающим доверие образом передают политическую власть гражданам, обеспечивая социальную стабильность. Демократия консолидируется, когда у элит нет сильных стимулов для ее свержения. Эти процессы зависят от силы гражданского общества, структуры политических институтов, природы политических и экономических кризисов, уровня экономического неравенства, структуры экономики и формы и масштаба глобализации.
| Про книгу | |
| Видавництво, місто | ГУ ВШЭ, М. |
| Рік видання | 2015 |
| Кількість сторінок | 512 |
| Обкладинка | тверд |
-
2.676грн.
Схожі товари
Черный лебедь. Изд. 2-е ДОПОЛ. (736 стр.)\2012-2015
Оглядываясь в глубины истории, мы понимаем, что человечество покоится на иллюзорных уверенностях. Всегда есть вещи, понятия, аксиомы, кажущиеся нам незыблемыми. И каждый раз они рушатся. За одно только последнее десятилетие человечество пережило ряд тяжелейших потрясений: 11 сентября 2001 года, российская агрессия в Грузии и Украине, мировой финансовый кризис. А ведь все они казались абсолютно невозможными, пока они не произошли.Сорокадевятилетний ливанец, выпускник Сорбонны и нью-йоркский финансовый гуру Нассим Талеб называет такие непредсказуемые происшествия Черными лебедями. Он убежден: именно они дают толчок как истории в целом, так и существованию каждого отдельного человека. И чтобы преуспеть, надо знать, как с ними обращаться.Поначалу Талеб казался очередным лже-пророком, зарабатывающим на ярком пиарном названии своей книги "Черный лебедь". Но сразу после выхода данного издания автор блестяще продемонстрировал свою "не-теорию" на практике: на фоне финансового кризиса его компания заработала (а не потеряла!) для инвесторов полмиллиарда долларов, превратив Талеба из главного еретика Уолл-стрит, в одиночку выступающего против легиона футурологов и аналитиков, в одночасье в фигуру, чье влияние распространяется далеко за пределы финансового мира.Книга "Черный лебедь" семнадцать недель держался в списке бестселлеров "New York Times" и переведена на 27 языков.Оглавление:Пролог. О птичьем оперении ЧАСТЬ I. Антибиблиотека Умберто Эко, или О поиске подтвержденийГлава 1. Годы учения эмпирика-скептикаГлава 2. Черный лебедь ЕвгенииГлава 3. Спекулянт и проституткаГлава 4. Тысяча и один день, или Как не быть лохомГлава 5. Доказательство-шмоказательство!Глава 6. Искажение нарративаГлава 7. Жизнь на пороге надеждыГлава 8. Любимец удачи Джакомо Казанова: проблема скрытых свидетельствГлава 9. Игровая ошибка, или Неопределенность "ботаника" ЧАСТЬ II. Нам не дано предвидетьГлава 10. Предсказательный парадоксГлава 11. Открытие на основе птичьего пометаГлава 12. Эпистемократия, мечтаГлава 13. Живописец Апеллес, или Как жить в условиях непредсказуемости ЧАСТЬ III. Серые лебеди КрайнестанаГлава 14. Из Среднестана в Крайнестан и обратноГлава 15. Кривая нормального распределения, великий интеллектуальный обманГлава 16. Эстетика случайностиГлава 17. Безумцы Локка, или "Гауссовы кривые" не к местуГлава 18. Неопределенность "липы" ЧАСТЬ IV. ЗаключительнаяГлава 19. Серединка на половинку, или Как свести концы с концами при Черном лебеде КонецЭпилог. Белые лебеди ЕвгенииСловарикБиблиография..
Капітал у XXI столітті
Кому буде належати світ наприкінці XXI століття? Чи правий був Карл Маркс, обіцяючи неминучу загибель капіталізму? Як суспільство і держава повинні реагувати на зростаючу прірву між багатими і бідними? На ці та інші питання французький економіст, автор світового бестселера Тома Пікетті дає вичерпні відповіді у цій книзі.Автор жодним чином не претендує на беззаперечність своїх ідей. На прикладі Європи і США він розглядає концепції розвитку капіталу від ХVІІІ століття й до сьогодні, усі свої ідеї підкріплює ретельно розробленими таблицями, елементарними та усім зрозумілими формулами, навіть прикладами з класичного та сучасного мистецтва.Книга Пікетті розширює і поглиблює наші знання про такий складний організм як капітал, що по-своєму росте, розвивається, переживає кризи та депресії, відновлюється і набуває нових форм.Томас Пікеттi — висхідна зірка не тільки французької, але й світової економічної науки. До своїх сорока трьох років він встиг досягти помітних успіхів: у 2002 році він був визнаний кращим молодим економістом Франції, в 2005 році став директором Паризької школи економіки, де двома роками пізніше перейшов на посаду професора,а в 2012 році був включений американським журналом «Foreign Policy» в список ста найвпливовіших інтелектуалів світу.Однак найбільшим його успіхом став монументальна праця під назвою«Капітал в XXI столітті", опублікований у Франції в 2013 році і вийшов в англійському перекладі навесні 2014 року. Книга миттєво стала бестселером — не тільки на батьківщині автора, а й за її межами: навіть у Сполучених Штатах, де до перекладної літератури ставляться досить скептично, вона впродовж декількох тижнів займала перші рядки в провідних книжкових рейтингах.У чому причина такої популярності цього дослідження? Пiкеттi запропонував новий погляд на проблему, яка в останні десятиліття звертає на себе все більше уваги і якій сам він займався добрі півтора десятка років — проблему нерівності. Проаналізувавши величезний масив інформації, французький економіст виявив таку закономірність. За інших рівних, швидке економічне зростання зменшує роль капіталу і його концентрацію в приватних руках і призводить до скорочення нерівності, в той час як уповільнення зростання має наслідком зростання значення капіталу і збільшення нерівності. В історичній ретроспективі - а книга Пiкеттi охоплює величезний період від початку XVIII століття до наших днів — зростання впливу капіталу переривався лише у двадцятому сторіччі як наслідок двох світових воєн і кейнсіанської політики Славного тридцятиліття (1945-1975).Сьогодні світ повертається до тієї моделі, яка домінувала в XIX столітті, а саме, до збільшення концентрації капіталу і до зростання його прибутковості на тлі повільного економічного зростання і стагнації заробітків більшості населення. Іншими словами, світ повернувся до ситуації, коли нерівність неухильно збільшується, що може призвести до тяжких соціальних і політичних наслідків.Втім, на відміну від Карла Маркса, з яким Пiкеттi часто порівнюють,француз не обмежується однією лише похмурої констатацією сформованого положення і не пророкує крах капіталістичної системи. Він пропонує заходи, насамперед фіскального характеру, які могли б призупинити несприятливі тенденції і навіть звернути їх назад. Наскільки його рекомендації здійсненні, покаже час, проте вже зараз заслуга французького вченого очевидна: як влучно зауважив американський економіст Пол Кругман, лауреат нобелівської премії з економіки, «Пикетт змінив наше розуміння економіки … Ми ніколи не зможемо міркувати про багатство і нерівність так, як завжди»...
Солнце Эллады: История афинской демократии
В книге рассказывается о том, как возникла, развивалась, пережила расцвет и упадок первая в мировой истории демократия, ставшая образцом для всех последующих демократических государств. Эта демократия существовала на земле Древней Греции, в Афинах - городе, который при демократическом устройстве стал крупнейшим политическим, экономическим, культурным центром античного мира. Античная демократия таит в себе немало загадок и парадоксов. Она одновременно похожа и не похожа на современные демократические государства. С одной стороны, это была, наверное, самая реальная демократия в мировой истории. Граждане управляли государством не через своих выборных представителей, как в наши дни, а непосредственно, регулярно собираясь на народные собрания и решая на них все важнейшие вопросы политической жизни. Совершенно не было такой прослойки, как бюрократия. С другой стороны, любая античная демократия была "демократией для меньшинства". Не только рабы, но и женщины не имели гражданских и политических прав. История афинской демократии содержит немало поучительного. Она позволяет провести параллели с перипетиями развития современного мира и заставляет задуматься об их истоках. Книга предназначена для студентов, преподавателей и всех, кто интересуется историей...