Вооруженный конфликт во Вьетнаме долгое время считался последней империалистической войной – войной, в результате которой США надеялись укрепить свое политическое и экономическое влияние в Азии. В 1970-е идеологической ширмой, за которой американский капитализм прятал свои хищнические цели, было желание остановить распространение коммунизма. После распада СССР казалось, будто вооруженная борьба с коммунизмом на территории других стран ушла в прошлое. Но не тут-то было – теперь вместо пугала «мирового коммунизма» США начали использовать жупел «мирового терроризма». Однако суть со времен Вьетнама не изменилась. Под видом борьбы с очередной «угрозой» Штаты вновь пытаются навязать миру свой порядок - порядок, при котором странам вроде Вьетнама и Ирака, равно как и большинству других государств, отводится роль американских «сырьевых складов». Многие считают, что ответственность за выбор подобного курса лежит на клике неоконсерваторов, пришедшей к власти в США. Джон Беллами Фостер последовательно доказывает, что в действительности нынешняя агрессивность Америки – закономерный результат ее общественно-политического и экономического развития. Автор производит тщательный анализ природы империализма, предпосылок возникновения у США империалистических притязаний и делает неутешительный вывод о том, что подобная политика, если ее вовремя не пресечь, неминуемо ведет к мировой катастрофе
| Про книгу | |
| Видавництво, місто | Поколение, М. |
| Рік видання | 2007 |
| Кількість сторінок | 320 |
| Обкладинка | тверд |
-
977грн.
Схожі товари
Государь; История Флоренции \Классики и современники
Никколо Макиавелли - знаменитый итальянский дипломат и писатель эпохи Ренессанса. Свидетель и участник эпохальных исторических событий, Макиавелли оказался их проницательным исследователем. Многие называют Макиавелли одним из основателей науки политологии или, скорее, основоположником политических технологий. В своих произведениях великий итальянец подробно, на исторических примерах, описывает свойства характера, умения и методы правления, необходимые идеальному правителю - такому, который, будучи воплощением самой власти, сможет привести нацию к благоденствию и процветанию. Описание принципа власти (по-итальянски главный труд Макиавелли - "Государь" - называется "Il Principe") оказалось таково, что читатели Макиавелли впоследствии назвали политику, основанную на культе грубой силы и пренебрежении нормами морали, "макиавеллизмом". Макиавелли создал прикладное пособие для политиков всех времен и народов. По лекалам его "опытной науки " выкраиваются мировые политические системы. Рецептами Макиавелли на протяжении пяти столетий пользуются сторонники его методов и средств, а противники - ломают головы и напрягают государственные умы над противоядием...
Модели демократии. 3-е изд
Книга известного британского политолога Дэвида Хелда посвящена введению в основные теории демократии от Древней Греции до наших дней, а также критическому рассмотрению вопроса о том, что означает демократия сегодня. Работу отличает наглядность и ясность изложения в сочетании с глубоким анализом и оригинальным авторским взглядом...
Капітал у XXI столітті
Кому буде належати світ наприкінці XXI століття? Чи правий був Карл Маркс, обіцяючи неминучу загибель капіталізму? Як суспільство і держава повинні реагувати на зростаючу прірву між багатими і бідними? На ці та інші питання французький економіст, автор світового бестселера Тома Пікетті дає вичерпні відповіді у цій книзі.Автор жодним чином не претендує на беззаперечність своїх ідей. На прикладі Європи і США він розглядає концепції розвитку капіталу від ХVІІІ століття й до сьогодні, усі свої ідеї підкріплює ретельно розробленими таблицями, елементарними та усім зрозумілими формулами, навіть прикладами з класичного та сучасного мистецтва.Книга Пікетті розширює і поглиблює наші знання про такий складний організм як капітал, що по-своєму росте, розвивається, переживає кризи та депресії, відновлюється і набуває нових форм.Томас Пікеттi — висхідна зірка не тільки французької, але й світової економічної науки. До своїх сорока трьох років він встиг досягти помітних успіхів: у 2002 році він був визнаний кращим молодим економістом Франції, в 2005 році став директором Паризької школи економіки, де двома роками пізніше перейшов на посаду професора,а в 2012 році був включений американським журналом «Foreign Policy» в список ста найвпливовіших інтелектуалів світу.Однак найбільшим його успіхом став монументальна праця під назвою«Капітал в XXI столітті", опублікований у Франції в 2013 році і вийшов в англійському перекладі навесні 2014 року. Книга миттєво стала бестселером — не тільки на батьківщині автора, а й за її межами: навіть у Сполучених Штатах, де до перекладної літератури ставляться досить скептично, вона впродовж декількох тижнів займала перші рядки в провідних книжкових рейтингах.У чому причина такої популярності цього дослідження? Пiкеттi запропонував новий погляд на проблему, яка в останні десятиліття звертає на себе все більше уваги і якій сам він займався добрі півтора десятка років — проблему нерівності. Проаналізувавши величезний масив інформації, французький економіст виявив таку закономірність. За інших рівних, швидке економічне зростання зменшує роль капіталу і його концентрацію в приватних руках і призводить до скорочення нерівності, в той час як уповільнення зростання має наслідком зростання значення капіталу і збільшення нерівності. В історичній ретроспективі - а книга Пiкеттi охоплює величезний період від початку XVIII століття до наших днів — зростання впливу капіталу переривався лише у двадцятому сторіччі як наслідок двох світових воєн і кейнсіанської політики Славного тридцятиліття (1945-1975).Сьогодні світ повертається до тієї моделі, яка домінувала в XIX столітті, а саме, до збільшення концентрації капіталу і до зростання його прибутковості на тлі повільного економічного зростання і стагнації заробітків більшості населення. Іншими словами, світ повернувся до ситуації, коли нерівність неухильно збільшується, що може призвести до тяжких соціальних і політичних наслідків.Втім, на відміну від Карла Маркса, з яким Пiкеттi часто порівнюють,француз не обмежується однією лише похмурої констатацією сформованого положення і не пророкує крах капіталістичної системи. Він пропонує заходи, насамперед фіскального характеру, які могли б призупинити несприятливі тенденції і навіть звернути їх назад. Наскільки його рекомендації здійсненні, покаже час, проте вже зараз заслуга французького вченого очевидна: як влучно зауважив американський економіст Пол Кругман, лауреат нобелівської премії з економіки, «Пикетт змінив наше розуміння економіки … Ми ніколи не зможемо міркувати про багатство і нерівність так, як завжди»...