В предлагаемой книге читатель найдет первоисточники по древнейшему периоду греческой философии и сводку результатов монографических исследований, посвященных той же области истории мысли.
В досократическую эпоху наука и философия составляли одно нераздельное целое, поэтому здесь приводятся не только собственно философские учения о принципах всего сущего, но также описывается картина зарождающейся европейской науки во всей ее широте.
| Про книгу | |
| Видавництво, місто | Харвест, Мн. |
| Рік видання | 1999 |
| Кількість сторінок | 782 |
| Обкладинка | тверд |
-
4.423грн.
Схожі товари
Философия языка: Очерки истории
В книге рассматриваются основные исторические этапы философского осмысления языка.Особенности отношения к языку связываются с характерными чертами философии той или иной эпохи.Анализируются принципиальные отличия классической и неклассической философии в трактовке языка и его отношения к сознанию и мышлению."Языковой поворот" современной философии связывается с существенными особенностями неклассической философии вообще.Противопоставляются инструментальный и трансцендентально-герменевтический подходы к языку.Книга написана на основании курса лекций, читавшегося автором на Восточном и Философском факультетах Санкт-Петербургского государственного университета.Адресована философам, лингвистам, историкам культуры, всем, кто интересуется языком и историей философии...
Історія західної філософії
Написано вже багато історій філософії, і моя мета полягала не тільки в тому, щоб додати до цього числа ще одну. Моя мета — показати філософію як невід'ємну частину суспільного й політичного життя; не як ізольовані розважання визначних особистостей, а як породження і водночас джерело характеру різних людських громад, у яких процвітали різні філософські системи. Така мета вимагає тіснішого пов'язання з загальною історією суспільства, ніж ми звичайно бачимо в істориків філософії. Я дійшов висновку, що це особливо потрібне для тих історичних періодів, з якими пересічний читач навряд чи може бути глибоко обізнаний. Велика епоха схоластичної філософії була вислідом реформ одинадцятого сторіччя, а ті, своєю чергою, були реакцією на добу загнивання, що їм передувала. Не будучи більш-менш обізнаним із сторіччями, що проминули від падіння Риму до піднесення середньовічного папства, навряд чи можна зрозуміти інтелектуальну атмосферу дванадцятого й тринадцятого сторіч. Трактуючи цей період, як і інші періоди, я ставив собі за мету наводити лише стільки відомостей із загальної історії, скільки видавалось мені необхідним для неупередженого розуміння філософів у контексті того часу, який сформував їх і сам сформувався за їхньою допомогою.Один наслідок такої позиції полягає в тому, що оцінка, яку вона дає тому чи тому філософові, часто не відповідає тій, якої він заслуговує з чисто філософського погляду. Особисто я, наприклад, маю Спінозу за визначнішого філософа, ніж Локк, але вплив його був далеко менший, і тому я присвятив йому менше місця, ніж Локкові. Декотрі люди — приміром, Руссо і Байрон — хоча зовсім не були філософами в академічному розумінні цього слова, справили такий глибокий вплив на домінантні філософські тенденції своєї доби, що розвитку філософії не можна зрозуміти, не беручи їх до уваги. Навіть люди просто діяльні часто мали велике значення в цьому плані: мало хто з філософів справив такий вплив на філософію, як Александр Македонський, Карл Великий або Наполеон. Ще знаменнішим прикладом можна б назвати Лікурга, якби тільки він був реальною особою.Коли мусиш охопити такий величезний проміжок часу, доводиться триматись дуже суворих принципів добору. Читаючи традиційні праці з історії філософії, я дійшов висновку, що надто стислі описи не доносять до читача нічого вартісного; тому я (за небагатьма винятками) взагалі не згадував про людей, які, на мій погляд, не заслуговують справді докладного розгляду. А про тих філософів, яких я розглядав у цій книжці, я сповіщав усе, що вважав істотним у їхньому житті й суспільному оточенні; часом я наводив навіть начебто малозначущі деталі, коли вирішував, що вони якось характеризують саму людину та її добу.Бертран Рассел..
Антропология, история, культура, философия
В книге в доступной форме представлен обзор важнейших парадигм антропологии, играющей сегодня ключевую роль в гуманитарных науках. В первой части автор классифицирует существующие в учении о человеке методы, во второй части внимание уделено оригинальным достижениям школы Исторической антропологии, представляющей собой синтез многих дисциплин. Автором очерчены актуальные направления мировых исследований. Для отечественного читателя книга представляет интерес как концентрированное, систематическое и всестороннее отражение всего проблемного поля современной антропологии. Кристоф Вульф - профессор Свободного университета Берлина, основатель и действующий член Междисциплинарного центра Исторической антропологии и коллегии "Инсценирование тела в культуре", приглашенный профессор Стэнфордского университета, университетов Токио, Парижа, Амстердама, Стокгольма, Лондона. Имеет множество опубликованных и переведенных на иностранные языки монографий. Перевод данной монографии уже осуществлен на итальянский, французский, португальский, китайский и японский языки. Для специалистов и студентов гуманитарных наук - философов, социологов, лингвистов и др...