"Критическая теория общества" - наиболее известное на Западе и подвергнутое остракизму в СССР произведение Маркузе. В нем он поднимает вопрос репрессивного отношения к индивиду, как в "обществе потребления", так и в "обществе победившего социализма", размышляет об аффирмативном характере культуры XX века, исследует связь "революционных" теорий с экзистенциализмом и фрейдизмом, анализирует диалектику исторического материализма и природу революционного начала.
| Про книгу | |
| Видавництво, місто | АСТ, М. |
| Рік видання | 2011 |
| Кількість сторінок | 382 |
| Обкладинка | тверд |
-
3.846грн.
Схожі товари
Історія західної філософії
Написано вже багато історій філософії, і моя мета полягала не тільки в тому, щоб додати до цього числа ще одну. Моя мета — показати філософію як невід'ємну частину суспільного й політичного життя; не як ізольовані розважання визначних особистостей, а як породження і водночас джерело характеру різних людських громад, у яких процвітали різні філософські системи. Така мета вимагає тіснішого пов'язання з загальною історією суспільства, ніж ми звичайно бачимо в істориків філософії. Я дійшов висновку, що це особливо потрібне для тих історичних періодів, з якими пересічний читач навряд чи може бути глибоко обізнаний. Велика епоха схоластичної філософії була вислідом реформ одинадцятого сторіччя, а ті, своєю чергою, були реакцією на добу загнивання, що їм передувала. Не будучи більш-менш обізнаним із сторіччями, що проминули від падіння Риму до піднесення середньовічного папства, навряд чи можна зрозуміти інтелектуальну атмосферу дванадцятого й тринадцятого сторіч. Трактуючи цей період, як і інші періоди, я ставив собі за мету наводити лише стільки відомостей із загальної історії, скільки видавалось мені необхідним для неупередженого розуміння філософів у контексті того часу, який сформував їх і сам сформувався за їхньою допомогою.Один наслідок такої позиції полягає в тому, що оцінка, яку вона дає тому чи тому філософові, часто не відповідає тій, якої він заслуговує з чисто філософського погляду. Особисто я, наприклад, маю Спінозу за визначнішого філософа, ніж Локк, але вплив його був далеко менший, і тому я присвятив йому менше місця, ніж Локкові. Декотрі люди — приміром, Руссо і Байрон — хоча зовсім не були філософами в академічному розумінні цього слова, справили такий глибокий вплив на домінантні філософські тенденції своєї доби, що розвитку філософії не можна зрозуміти, не беручи їх до уваги. Навіть люди просто діяльні часто мали велике значення в цьому плані: мало хто з філософів справив такий вплив на філософію, як Александр Македонський, Карл Великий або Наполеон. Ще знаменнішим прикладом можна б назвати Лікурга, якби тільки він був реальною особою.Коли мусиш охопити такий величезний проміжок часу, доводиться триматись дуже суворих принципів добору. Читаючи традиційні праці з історії філософії, я дійшов висновку, що надто стислі описи не доносять до читача нічого вартісного; тому я (за небагатьма винятками) взагалі не згадував про людей, які, на мій погляд, не заслуговують справді докладного розгляду. А про тих філософів, яких я розглядав у цій книжці, я сповіщав усе, що вважав істотним у їхньому житті й суспільному оточенні; часом я наводив навіть начебто малозначущі деталі, коли вирішував, що вони якось характеризують саму людину та її добу.Бертран Рассел..
Нравственные письма к Луцилию (БАЛ) Трагедии
Луций Анней Сенека (ок. 4 г. до н. э.- 65 г. н. э.) - один из самых известных писателей и мыслителей Древнего Рима. Его сочинения, полные риторического пафоса, содержат проповедь свободы от страстей и презрение к смерти. В том его сочинений вошли избранные "Нравственные письма к Луцилию" и трагедии: "Медея", "Федра", "Эдип" и др. Перевод с латинского и вступительная статья С. Ошерова. Состав и научная подготовка текста М. Гаспарова. Комментарии С. Ошерова и Е. Рабинович. ..
Анти-Эдип. Капитализм и шизофрения \Philosophy
"Анти-Эдип" - первая книга из дилогии авторов "Капитализм и шизофрения" - ключевая работа не только для самого Ж.Делеза, последнего великого философа, но и для всей философии второй половины XX - начала нынешнего века. Это последнее философское сочинение, которое можно поставить в один ряд с "Метафизикой" Аристотеля, "Государством" Платона, "Суммой теологии" Ф.Аквинского, "Рассуждениями о методе" Р.Декарта, "Критикой чистого разума" И.Канта, "Феноменологией духа" Г.В.Ф.Гегеля, "Так говорил Заратустра" Ф.Ницше, "Бытием и временем" М.Хайдеггера.Серия: Philosophy.Издательский оригинал..