Мемуари впливового фінансиста, представника світової еліти.
Повне видання.
Багато фотоматеріалів, якісний папір.
З англійської переклали С. Петрова та О. Усатюк.
Київ, «Юніверс», 2009 (644 стор.).
Девід Рокфеллер — представник третього покоління знаменитої династії, що стала уособленням американського капіталізму.
У книзі, написаній у віці 87 років, він розповідає про свій життєвий шлях: про роки навчання, службу в армії під час Другої світової війни.
Цікава біографія впливового фінансиста, благодійника та колекціонера творів мистецтва підштовхує до роздумів і має зацікавити читачів.
Це погляд ізсередини на чоловіка, чиє прізвище тривалі роки було своєрідним символом матеріального багатства, синонімом слова «мільйонер», та на його кар’єру.
Створення Всесвітнього Банку, Більдерберзького Клубу, Тристоронньої комісії, стосунки з Радянським керівництвом, східними країнами, конфлікти в Сім'ї, зустрічі з Особистостями, що визначали долю ХХ сторіччя, одною з яких і був сам автор.
| Про книгу | |
| Видавництво, місто | Юніверс, К. |
| Рік видання | 2009 |
| Кількість сторінок | 644 |
| Обкладинка | тверд |
-
879грн.
Схожі товари
Мій останній подих \Луїс Бунюель
Луїс Бунюель (1900—1983) — видатний митець ХХ століття, який поставив за мету показати справжню природу людини, спотворену, як він вважав, культурою й етикетом. Режисер не жив в Іспанії і більшість своїх фільмів знімав за її межами, але джерелом його натхнення були традиції іспанської культури, а свої фільми «Назарин» та «Трістана» він зняв за творами класика іспанської літератури Переса Гальдоса.«Мій останній подих» — автобіографічна підсумкова книжка Бунюеля, в якій він із вражаючою відвертістю розповідає про своє життя, родину, про громадянську війну в Іспанії, безпосереднім учасником і свідком якої був, розмірковує на філософські теми — що є смерть, віра, Бог, описує, як став режисером, згадує свої зустрічі з видатними людьми — Сальвадором Далі, Луї Арагоном, Сергієм Ейзенштейном та багатьма іншими...
История Афганистана ХХ века
Книга содержит описание и анализ крупнейших политических процессов и событий афганской истории XX в., оказавших влияние на судьбы народов Афганистана. Особое внимание уделено государственным, политическим и общественным деятелям, сыгравшим решающую роль в социально-политическом развитии страны. Исторический путь афганцев в XX в. показан в контексте и в тесной связи с общемировым развитием.СодержаниеВведениеГлава перваяЗакат абсолютизмаГлава втораяЭмир Аманулла и его реформыАфганистан между Советской Россией и ВеликобританиейРеформы эмира АмануллыПадение реформаторского режимаГражданская войнаГлава третьяПолитическая стабилизация в условиях деспотизмаГлава четвёртаяПервый опыт либерализации. Оппозиционные движенияГлава пятаяАфганистан на пути планового развитияГлава шестаяДемократический экспериментГлава седьмаяРеспублика М. ДаудаГлава восьмаяАфганистан под властью НДПАГлава девятаяАфганистан во власти исламаЗаключениеПримечанияКраткая хроника событийСписок источников и литературыУказатель географических названийУказатель имен собственныхSummary..
![Я просто живу \Мой 20 век\](https://academplus.com/image/cache/catalog/12544-200x294.jpg "Я просто живу \Мой 20 век\")
Я просто живу \Мой 20 век\
Возможно, не каждый узнает лицо с обложки этой книги - задумчивое лицо с умными, чуть грустными глазами. Но музыку этого человека знают все, ибо невозможно найти таких, кто ни разу не смотрел "Иронию судьбы", "Семнадцать мгновений весны", "Короля-Оленя" или другие фильмы, "озвученные" Микаэлом Таривердиевым. В славной плеяде "шестидесятников" Таривердиев стоит плечом к плечу с такими фигурами, как Тарковский, Окуджава, Ахмадулина. Но его воспоминания - не толь об "оттепели". В них и детская память о войнеи репрессиях, и сложный, порой противоречивый взгляд на семидесятые, и предвкушение перемен во время перестройки... Несколько десятилетий жизни страны, аура ее культуры описываются автором то с непередоваемым лиризмом, то с беспощадной иронией. Внезапныйуход помешал Микаэлу Леоновичу завершить работу над мемуарами. К печати их подготовила жена композитора, Вера Таривердиева. Ее перу принадлежит и последняя глава книги...