В монографии «Древнерусская народность» рассматривается период Х–XIII вв., когда славянское население Восточной Европы составляло единую этноязыковую общность – древнерусскую народность. На основе современных историко-археологических данных исследуются процессы становления и развития этого этноса. Анализируется сложная картина освоения славянами Восточно-Европейской равнины в начале средневековья и интеграционные явления, приведшие к объединению разных племенных образований в единую общность. Выясняется, что исторические земли, на которые членилась территория Древней Руси, были наследием прежней племенной дифференциации славянства. Историческая ситуация, сложившаяся в Восточной Европе во второй половине XIII–XIV в., прервала интеграционные процессы, что привело в итоге к формированию русского, украинского и белорусского народов.
| Про книгу | |
| Видавництво, місто | Инст. археологии РАН |
| Рік видання | 1999 |
| Кількість сторінок | 320 |
| Обкладинка | тверд |
-
2.564грн.
Схожі товари
Хожение за три моря Афанасия Никитина ЛП-1986
В книгу вошли: "Летописный извод", "Троицкий извод", "Сухановский извод", написанные по старо- славянскому, и перевод этих текстов А. Желтякова и Л. Семенова. ..
Откуда пошла Руская земля
В книге предпринята попытка ответить на вопрос, поставленный еще летописцами «Откуда есть пошла Руская земля», По существу, речь о возникновении восточнославянского государства и происхождении его названия. Явления эти не взаимообусловлены, но в историографии, чаще всего, рассматриваются в тесной связи. Откуда пришло к восточным славянам название «Русь», оттуда пришла и государственность. Одни историки убеждены, что их носителями были норманны, другие склоняются к выводу об особой роли в становлении восточнославянского государства хазар. Разумеется, восточные славяне не были свободны от влияний своих соседей, однако их государственно-политическое становление зиждилось,; в первую очередь, на внутреннем общественном и социально-экономическом развитии. Как свидетельствуют письменные и археологические источники, еще до появления варяжских дружин на севере, а также хазарской экспансии на юге, восточные славяне имели структурированную политическую и территориальную организацию. Летописные племена представляли собой крупные союзы со своими центрами власти — «градами», по летописной терминологии.Название «Русь» было широко известно на юге восточнославянского мира задолго до так называемого призвания варягов. Изначально оно закрепилось за полянами, а затем стало названием и всего восточнославянского государства. В предложенном исследовании, как и ранее в книге «Древнеруская народность», слова производные от названия «Русь» поданы в соответствии с летописным написанием с одной буквой «с». Книга изобилует илюстративным материалом.СодержаниеВведение Глава 1. «Откуду есть пошла Руская земля» Глава 2. В поисках загадочного Руского каганата Глава 3- Русь и варяги Глава 4. Русь и Хазария Глава 5. Русь и Византия Глава 6. «Княжения» и «грады» накануне образования Руси Глава 7. От «града» Кия к «городу» Владимира Заключение Именной указатель ..
Походження слов'янських націй
Книжку одного з найавторитетніших фахівців з історії Центрально-Східної Европи, очільника катедри ім. Грушевського й Українського наукового інституту Гарвардського університету професора Сергія Плохія присвячено питанню про історичні корені сучасних українців, білорусів і росіян. Зіперта на вельми широкій джерельній базі та зосереджена передусім на колізіях змагань за «руську спадщину» й на аналізі домодерних групових ідентичностей східних слов’ян, спільного і відмінного в їхніх культурах, історичних мітах, ідеологіях, візіях себе та інших тощо, монографія охоплює період від хрещення Русі до середини XVIII століття і має за мету підважити усталену традицію розглядати східнослов’янські народи як наперед визначені «предковічні» утворення, перенесені у давнину етноцентричні нації Нового часу.Ідентичність є проєктом і завжди перебуває у русі, стверджує це глибоко новаторське, переконливо ревізіоністичне дослідження, що його західні рецензенти оцінили як доконечне читання для всіх, хто вивчає історію слов’янства і цікавиться минулим Східної Европи.Авторизований переклад здійснено за виданням: Serhii Plokhy, The Origins of the Slavic Nations: Premodern Identities in Russia, Ukraine, and Belarus (Cambridge University Press, 2006). Переклали з англійської Микола Климчук (Передмова, Вступ, розділи 1–4) і Тарас Цимбал (розділи 5–8, Висновки).Від автора: Книжку, яку ви тримаєте у руках, присвячено питанню про витоки української, білоруської та російської націй. Вона охоплює період від хрещення Русі до середини ХVІІІ століття і має за мету переглянути усталену традицію розглядати східнослов’янські народи якпредковічні утворення і «переселяти» у давнину етноцентричні нації Нового часу. Раніше науковці часто-густо уявляли минуле модерних націй подібно до того, як іконописці зображують малятка Христа на руках в Богородиці – маленького, але з цілком дорослим обличчям й осмисленим поглядом, який не залишає сумніву, що його носій уже знає, ким він є. Запропонована тут модель дослідження відходить від традицій іконопису і нагадує радше відео цифрового мікроскопа, що демонструє у пришвидшеному темпі тривалі процеси виникнення, синтезу, розщеплення і трансформації складних утворень. Oдне з підставових тверджень цієї праці полягає у тому, що ідентичності завжди перебувають у русі. Нинішнє українське суспільство знає це ліпше за будь-кого...